Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






N. N. (“Сонце заходить, гори чорніють…”)

Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся… і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! – і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.

[Друга половина 1847,
Орська кріпость]

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

N. N. (“Сонце заходить, гори чорніють…”) - ШЕВЧЕНКО ТАРАС