Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ревуть вітри нестримні голокосту…”

Друзям-естетам

Ревуть вітри нестримні голокосту
З усіх боків на полохливий люд,
Що платить дань для суздальських заблуд,
На смерть конаючи між недоросту.

Кончини час, не досягнувши й мосту,
З відчаєм б’ється. І ворожий гуд
Гримить навалою зі всіх усюд,
Грабіж і вбивства несучи попросту.

Естети ж крутяться, як мастаки
Із кляси Поля Кле, навколо риби:
“Як луска! Який плавник верткий!”

Коли, вергаючи нарід на диби,
Спустошать націю з верхів дотла,
Хто ж нас читатиме, гурмо незла?

На шлях, який живі торують смолоскипи!

11 січня 1983 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Ревуть вітри нестримні голокосту…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)