ПОЛТАВА
Мережко Сходу, вікопомна Лтаво!
Тобі співають Ворскло і Лугань,
Ряхтять Інгул, Донець і Саксагань,
Дністер і Збруч блискочуть золотаво.
Тебе наснажував, козацька славо,
Дніпро з порохів у липневу рань,
Коли Петрова навісніла брань,
А ти ридала у сльозах, Полтаво.
Йдучи по світу, січовик Еней
Гуторив рідним словом до людей, –
І взяв нарід, як стяг, ту красну мову!
Та любо знати, що в лунких віках
Зоставив слід, подвижництва основу,
І мій прародок, вирослий в Жуках.
1974
(3 votes, average: 1,67 out of 5)Related posts:
- ВЕЛИКИЙ ЛУГ Гнучка лоза під хвилею крутою Зелено-бурі стелить ятері. Бліда вдова виплакує в журі Потоки скарг – як чайка над водою: […]...
- ЩЕРБИЦЬКИЙ Напівполяк, напівхохол = москаль!” – Його спадкові промовляють гени. Доп’явши влади, виродок шалений Всеукраїнську занечистив даль. Погнавши люд на зарвища […]...
- “Останніх квітів різнобарвна пасіка…” Останніх квітів різнобарвна пасіка І тиха, тиха осені хода. Несе свого Телесика-Івасика Назустріч веснам неня молода. Шепоче сад з осінньою […]...
- Про мову точаться розмови Про мову точаться розмови. То трохи вщухнуть, то iзнов. Щоб не любити рiдне слово – Такого свiт iще не знав. […]...
- РIДНА МОВА Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має. Як же мову ту […]...
- ГРЕЧКОСІЙ В соняшному промітті Мокрі онучі Обдирав із ніг. Не шарахався сич у віті, На схилі кручі Танув останній сніг. “Досить! […]...
- 2. ЗАСПІВ ДО ПОЕМИ Нехай місяць із зорями Дивиться у воду, А я гляну-задивлюся На дівочу вроду. Любо місяцю з зорями В воду виглядатись, […]...
- ДОРОФЕЙ Де я вперше чув російську мову? На Роменщині, в глухім селі. В пам’яті моїй зринає знову спогад про дитинство на […]...
- ГУЦУЛИ Там, де гори срібносині, Де Карпат високі шпилі, Проживають люди сильні, Щедрі словом, зором пильні. Мой, опришки дужі й спритні, […]...
- ШУМУК Тебе від народу ховають по тюрмах Росії, Посвятного речника правди, що став на борню, Обранче епохи, надхненний повірнику дії, Чиє […]...
- МАЗЕПА XXV Над садом зорі в хороводі, Блука зефір між верховіть. І коло хати на колоді Мазепа зігнений сидить. МАЗЕПА Прости, прости, […]...
- ТРОФЕЇ Мій кожен день довершує звитягу! І кожне слово зроджує трофей! Для серця й мозку вибраних людей Підняв я стяг навснаженого […]...
- “Так любить душа одинока…” Так любить душа одинока Далекий і тужний мотив: Журливе журчання потока І шелест пожовклих садів. Крізь шибку малого віконця Так […]...
- “Не для людей, тієї слави…” Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, […]...
- Я розмовляти починав російською Я розмовляти починав російською: Була евакуація, війна. Російська школа, потім вуз російський, Мені була мов рідною вона. В десятому коліні […]...
- РІДНА МОВА Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть, як стягів красу малинову, як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці […]...
- “Любить метелик пишну троянду…” Любить метелик пишну троянду, Почасту-часто кругом літає, Його ж самого ніжнокрилого Золотом сонце любо ‘бливає. Кого ж кохає пишна троянда? […]...
- ПРУДИВУС Пустив за вухо смолянистий вус, Завів хвилясту, наче в’юн, чуприну. Він сорок літ, боронячи Вкраїну, Ганяв татар від Богу по […]...
- “Серед людей – як у пустелі…” Серед людей – як у пустелі. Душа – залишена оселя. Меланхолійні акварелі У серці, нібито в постелі, Поснули любо. Чому, […]...
- “Ще з дитячих літ піснями…” Ще з дитячих літ піснями ти мене приворожила: брів я разом з чумаками, з козаками міряв силу проти хана; був […]...
- Українці в Росії живуть Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна […]...
- “Мій дух витає в дальній оболоні…” Мій дух витає в дальній оболоні Поміж ланів, де в теплому полоні Могили сонцем золотять верхи, Де сталлю плуга зорані […]...
- ЛЬВІВ Коли, здавивши темні коромоли Бутних бояр, Данило гордочолий На красну гору каменя поклав: “Тут буде кріпость, – мовив, – щоб […]...
- ВТЕЧА Коли куштують лиси виноград І вже забита біла антилопа, Спиню мисливство і втечу назад В мою самотню хижу мізантропа. Та […]...
- 1933 Тридцять третя весна У двадцятім сторіччі До людей, навісна, Заглядала у вічі. І в поле повз худий селюк Шукати мерзлу […]...
- Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть […]...
- “Мій дід вівчарив…” Мій дід вівчарив, Про війни гуторив із зятем, Вірив у чари Й до чарки був завзятий. Викохав чотирнадцять дітей І […]...
- АНТОНИЧ Чекаєш ліпших днів під папороті квітом, в цупкі обійми взяв тебе корінням ясен. Вже хрест зігнив, лежить плющем обвитий. На […]...
- “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
- “Забувайте українську мову…” Краса і сила рідної мови таїться не в її фонетичних перевагах і, поготів, не в її привілейованому, зверхньому становищі супроти […]...
- 4. ІІІ Ти не будеш знати, ти не будеш знати, ти не будеш чути, як він надійшов. Порваний подолок, пований, пом’ятий, на […]...
- ЕПІЛОГ 601 Прийми, читачу, цей жертовний труд, Двадцятьдволітню, довгу епопею. Не ради красних і гінких споруд Я молитовно побратався з нею: […]...
- МІРАЖІ Хижий вихор тне ножами, Хиже сонце тяжко спить, Сон виткими віражами В міражі мої летить. Мерехтять вони – облесні, Чесним […]...
- НАВІКИ ПОРІДНИВ НАС ЛЕНІН Я – українець. Над Дніпром Стоїть в саду вишневім хата, Кущі калини під вікном, Криниця, журавель з цебром, І скибка […]...
- ЗОЗУЛЯ Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – Де ти ходиш, де ти бродиш, […]...
- ДО РІДНОГО НАРОДУ (подаючи йому український переклад Шекспірівських творів) Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких […]...
- “Співає юний січовик…” Співає юний січовик. Нічного степу вільний пташе, Сам знаєш, пишне щастя наше На вістрії шабель та пік. Ой, сонях виб’ють […]...
- ГОВОРИ, ЯШКО, ІЩЕ РОЗКАЗУЙ! Як була після війни розруха, дядько Білик взяв торбину: що ж, поки що прощай, ріка Ревуха! – та й подався […]...
- “Коли вже люди обляглися спати…” Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами […]...
- ЗНАМЕНО ПОЛКУ Я завтра іду в Україну, Яку покинув так давно. Цілую, ставши на коліна, Своє полкове знамено. Дивлюсь на нього я […]...