ВАРЯЗЬКИЙ РОЗДУМ
Є. Маланюкові
Прославмо звагу предківських дідів,
Земляче кровний, сотнику ярливий,
Щоб знову грали громовисті зливи
І знов нарід розкований радів!
Хай воля князя, гридня й поготів,
Звитяги зерном душ засіє ниви, –
Як буйноласся гін кропив щасливий
Плодюче лоно повнотілих дів.
Твій дух настроїли державним дзвоном
Варязька сталь і візантійська мідь,
Що схід корили плавом невгомонним,
Коли слов’янське полум’я з угідь,
Що вирувало, як черкаська спрага,
Гасила крапля зважного варяга.
Осло, 23 липня 1966 р., оглядаючи відкопані варязькі човни.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- ВЕЧІРНІЙ РОЗДУМ Останній промінь посковзнувсь по водах І згас. Пірнуло в Тихий океан Велике сонце – наче Магеланів Червонохресний, давній корабель. І […]...
- АФГАНЦЕВІ Об чім ти замислився, білий, мов лунь, Обернений ликом печальним на Схід, Де, впаяний круто в небесну латунь, Ісламський півмісяць […]...
- “Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи…” Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи, Й весною не натішилась душа, А сонях на городі в Чабанихи Вже вигинає […]...
- РОЗДУМ’Я Мене часто бере думка, Чи то так здається, Що, бува, заплаче радість, А лихо сміється! І як бачу сльози щастя […]...
- ДОРОШЕНКО Є. Маланюкові “Занадто панська – Польща. З нею важко. Гидке – московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. […]...
- НОВОРІЧНИЙ РОЗДУМ Жадаю правди. Мучуся ночами, ловлю ранові зорі голубі. Себе у світі змерзлому вивчаю і скреслий світ шукаю у собі. Докопуюсь […]...
- РОЗДУМ НА ГРАБНИКУ На нас дивляться тут з фотографій померлі. Дивляться, мов запитують… А запитувати, мабуть, є що: “Чи по правді живеш? – […]...
- ПРОЩЕННЯ. РОЗДУМ Залунав до вечірньої дзвін, Розливається дзвін малиновий І збирається люд на поклін, До вечірньої тихої мови. До покори, любові до […]...
- ВЕРЕСНЕВИЙ РОЗДУМ Снує серпанок вересень над містом, Ключі гусей у вирій подались, Жовто-гарячим і багряним листям Сипне нам скоро ранній падолист. Злиняла […]...
- 5. Я йшла за тобою дорогами світу Я йшла за тобою дорогами світу, гребла океани, спиналася на вершини в червону колиску сонця, у човник місяця. Я перечитала […]...
- “З кохання плакав я, ридав….” З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став – (Мармуровим муром…) Пливуть молитви […]...
- СТАВ У люстрі вод любуючись на вроду, Сплітають верби тінявий намет, І шепче казку сонний очерет, Зайшовши плавом із мілкого броду. […]...
- СУМЕРІЙСЬКА СПАДЩИНА Коли клинопису рвучкі рядки На мене глянуть гострими очима, – Важкий вогонь стожарами заблима Крізь довгі доби і лункі віки. […]...
- ЕЛЕГІЯ-КАЗОЧКА І мудрий схід і пишний захід вели усяк свої човни. На кришталевій бані неба ловили зайчика вони… Як він змагався, […]...
- ГАРАЛЬДІВ ПЛАЧ О горе! Ставна і рослава, З обличчям, як сонце ясне, Киянка, дочка Ярослава, Не хоче за мужа мене. Я з […]...
- “Марко Поло казав неправду, коли…” Марко Поло казав неправду, коли запевняв, нібито мули, воли, осли над проваллям пітьми і тібетом імли привели його далі на […]...
- ШУХЕВИЧ (Монолог) Далеко, тату мій, ти спочиваєш Серед смерек, на похилі Карпат, Але близький мені твій войовничий, Повитий славою, безсмертний дух. Я […]...
- “Так, вона залізна, наше слово – криця…” …В залізній мові, в залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і […]...
- “Я щодня питаю в листоноші…” Я щодня питаю в листоноші, Жду листів, – а їх нема, нема… Де ви, рідні, де, мої хороші? Степ і […]...
- “Не дивися так привітно…” Не дивися так привітно Яблуневоцвітно Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Не милуй мене шовково, Ясно-соколово. На схід сонця […]...
- “Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід…” Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід, Ти, може, мене й забула, не бачила стільки літ? Не мало ми воювали, стоптали чобіт […]...
- СЛАВА РАЛОВІ (До кантати Сергія Яременка) Слава ралові, слава плугові, Українським рукам хвала! Диким преріям, наче другові, Доля подвиги прирекла. Над Альбертою й Манітобою, Крізь розлогий […]...
- “Брунатний захід…” Брунатний захід Дзвенить, як мідь, І б’ється пахіт У небозвідь. Полощуть ниви Небесний пруг. Рвачкий, щасливий Безкрай навкруг! Спинись, мандрівче, […]...
- АРІЇ-ОРІЇ Ларисі Мурович Арії-орії, піль орачі, Думали здавна про дальній Схід. Сонце, гадали, там сяє вночі, Не замерзає ніколи брід. Арії-орії […]...
- “Коли на вітрі…” Коли на вітрі Жодної плями не буде І вітер тектиме на схід, Покличу тебе До зеленого шлюбу І над горою, […]...
- В КУЗНІ Аж ген з-за мосту, з-за ставка Де мріє сад крислатий, Колгоспна кузня заклика – Ну, як не побувати? Там дзвінко […]...
- СЛОВО О ПОЛКУ Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила […]...
- АЛЬБАТРОСИ + Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми – Це […]...
- НАСТРІЙ Встану о четвертій і пішки за місто піду, Повию на вранішній місяць, закохавшися у гульвісу. Куплю на Бесарабці безсмертників – […]...
- ВІЗІЯ Я раз лежав. Спокійна течія Несла вгорі золотосяйні хмари… Коли здалось – мов у глухім ударі, Блакить розкрилась і стряслась […]...
- “повернення на схід – вершина цих казок…” повернення на схід – вершина цих казок їх серпантинний біг вповільнено а й досі на вимогу бика згортається бузок і […]...
- М. КАМЕНЮКОВІ І Підняв прапредок доморобну пращу – І вмить на обрів ринув каменюк! Із хащ Поділля – з виспівом шаблюк – […]...
- “Був же вік золотий, свіжі, проткані сонцем діброви…” Був же вік золотий, свіжі, проткані сонцем діброви, Мед приручених бджіл, золотавість сп’янілого тіла, Янтареві зіниці серни, що не бачили […]...
- ВИСОКОСНИЙ РІК Кажуть, високосний рік недобрий, Кажуть, він приносить безліч бід: У житті сімейнім – хмарить обрій, У суспільнім – війни, недорід… […]...
- ДО “БАЗАРУ” . . . . . . . . . . . . . . . Лютим, жорстоким дзвоном Видзвонює сталь. […]...
- “Мене обіймають зловісні…” Мене обіймають зловісні, Ненатлі рамена зими. Невже недокінченій пісні Злягти, не змахнувши крильми? Навкруг несвідоме холодне Мовчанням, як фатум, лягло. […]...
- ОНАЦЬКИЙ У РИМІ О, як гучать міцні терцини Данте! Дзвенить Горацій – мов моцарська мідь. І никне збоку невиразна блідь У неясних задвірках […]...
- БОЖЕСТВЕННИЙ СТАНДАРТ Над скелями задумався похмуро святий Новоафонський монастир. Віконцями з напруженим прижмуром на море позира, мов на пустир. Пристанище нелюдського терпіння […]...
- В ІМ’Я НАРОДУ, ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Все піддається праху, смерті: Людина, сталь, Багатство, міць, І слави п’ятаки затерті, І золоте перо жар-птиць. Людина й сталь, Багатство […]...
- СЕРЦЕ Моє гаряче серце обмивають Гінкою кров’ю почуття змужнілі Ненависти, що мислі проясняє, Мою безхмарну молодість вартує І, вбачивши вогні очей […]...