Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ГРАНІТНІ РИБИ

Панує тиша над морським простором –
вітри тамують подих…
Великі риби,
виплеснуті морем,
закам’яніли на гранітних сходах.

Знесилені подачками прибою,
закам’яніли у страшній судомі.
Луска зробилась тьмяною, твердою.
Плавці лежать важкі і нерухомі.
Біліє сіль на зябрах вуглуватих,
в гарячих шпарах сірого граніту…

Горілий дух асфальтів перем’ятих,
Духмяний сон магнолій перегрітих.
Зміїний шурхіт на вологих схилах.
Малої хвилі відчайдушний схлип…
Отут колись громадилися брили,
їх обриси нагадували риб.

Було у цьому
щось таке тривожне!
Було у цьому стільки гіркоти!..
Проходив мимо велетень-художник.
Проходив мимо, і не зміг пройти.
Узяв різець – і лінії поглибив.
Тесав граніт розпечений, твердий,
щоб знали люди,
як нестерпно рибам
над морем залишатись без води.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ГРАНІТНІ РИБИ - КОСТЕНКО ЛІНА