ДІД ІЗ СІЧЕСЛАВА

Related posts:

1. ЧІЧІКАСТЕНАНГО Мої прадавні чари: Терти у жмені те зілля. Хай долоня несе тобі запах Кадильниці в Сан Томе. Заклинати зорі на […]...
2. Я ЗНАЮ ПРИЙДЕ ДЕНЬ Я знаю, прийде день, який не буде мати завтра, А всі учора злиються в одне “колись” І вся журба, що […]...
3. МАДРИГАЛ Крихітно пола мана моя дама. Тремтить дробина очей в очах. Мана уст на мені. Дрижить. Дотиків сніг за сипав на […]...
4. ЕСКІЗИ 1. МАДРИГАЛ Крихітно пола мана моя дама. Тремтить дробина очей в очах. Мана уст на мені. Дрижать. Дотиків сніг за […]...
5. ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...
6. “Десь є там яр у глибині полів…” Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім […]...
7. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
8. ПОЛОНЕНІ Мов кістяки, з запалими очима, Вони бредуть розгонами шляхів І мирно мруть під ляскіт нагаїв, Мнучи пили похилими плечима. Та […]...
9. КВІТКИ Що кажуть, душко, квіточки ті милі, Що он так красно на траві цвітуть? – Зривай ті квіти, доки ще зацвилі […]...
10. “Моя гріховнице пречиста…” Моя гріховнице пречиста, Моя лілеє на багні, Чужі обійми, як намиста, Ти познімала при мені. І знов, як у дитини, […]...
11. ДРУГЕ ПОСЛАННЯ ДМИТРА З КУТІВ ДО ГАЛИЧАН Я прочитав Книгу Мертвих, кажу: країна мертвих старша від країни живих, там немає Галичини, там нема героїв, дарма ваші герої […]...
12. К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...
13. “Невже це ти, богине давніх днів…” Невже це ти, богине давніх днів? Невже це ти, моє весняне мево, Чий образ у мені відпломенів Ще як братались […]...
14. “Учора вранці вмерли принародно…” Учора вранці вмерли принародно Міраж-промова і брехливий вірш. Ні, ні, не ті, що брешуть благородно, Скажімо: випив чарочку, не більш… […]...
15. “Мій дух витає в дальній оболоні…” Мій дух витає в дальній оболоні Поміж ланів, де в теплому полоні Могили сонцем золотять верхи, Де сталлю плуга зорані […]...
16. ПІСНЯ ПРО ГОЛУБКУ Я мала голубку – і вмерла вона. Я думаю, вмерла з обновки: Зв’язала їй ніжки та нитка міцна, Яку я […]...
17. МАЗЕПА. ВСТУП ДО ПОЕМИ Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, […]...
18. “Духовним зором обведу простори…” Духовним зором обведу простори: Коли ж прийде омріяна свобода? Чужим богам возведено собори, Чуже мавпує політична мода. Свої святині у […]...
19. МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
20. V. “Підкрався круком до душі…” Підкрався круком до душі і серце розколов… І крапле кров, сочиться кров На прапори чужі. Наш день – вогонь, Наш […]...
21. Б – ГЕТЬМАН Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Богдан Хмельницький булавою Скликав на Січ свої полки. Він завжди першим йшов до бою, За ним спішили козаки....
22. ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
23. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
24. ДВОЄ Він із поля вертався не пізно й не рано, Пахло кропом село, полином і катраном. Він любив біля хати в […]...
25. Покірно розпашіла пуща злаків Руслані Сироватській покірно розпашіла пуща злаків на тлі зими дими над містом сірі і ніякі а все дими торгуючись над […]...
26. Ciudad de Mexico Коли богам останню жертву принесли, і білий вуж пішов людиною на море, – тоді щоранку сонце виходило з-під гори, тоді […]...
27. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...
28. “Із кожним роком дальшаєш мені…” Із кожним роком дальшаєш мені – так зірка в чорну безвість часу пада… Ти – мов любистку золота досада, яку […]...
29. “Вже червоніють помідори…” Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. Яке там біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо […]...
30. АТАВІСТИЧНЕ Б. Мозолевському Себе впізнав я в скитській пекторалі, Що ти в Товстій могилі відкопав. Під сонцем хлюпав повноводий став, І […]...
31. “Якщо село обдерли догола…” Якщо село обдерли догола, А місто чорним чадом отруїли, Що ж нам зосталось? Вигін посірілий, Серед якого – явина мала. […]...
32. “Біла далеч – немов труна…” Біла далеч – немов труна. Устає сухостій хрестами. Невідчутних пустель мана Не кладе на розпуку тами. Біловир по гінких горбах […]...
33. “Хто називав тебе Хвалинським…” Хто називав тебе Хвалинським, Бутне Каспійське море? Невже за те, що – неозоре – Стелилось ти човном ординським? Невже за […]...
34. ОСТАННЄ ЯБЛУКО Останнє яблуко в осінньому саду Лишилося на щастя чи біду. Висить в гіллі як символ самоти, А ті, із ким […]...
35. “Люблю вино, ненавиджу горілку…” Люблю вино, ненавиджу горілку! “In vino veritas” – кругом кричать, А я й не знаю, хто приклав печать На право […]...
36. І знову дні руді та бурі І знову дні руді та бурі, такі щасливі та сумні! Ми не обернемо на бурі свої ридання і пісні. Невже […]...
37. КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО З Кастальського надпивши джерела, Стою на скелі, серцем проясніла. Мене поймає таємнича мла – Немов прадавні дні загомоніли, Неначе Пітія […]...
38. САМ ЗА ДЕРЕВОМ З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я […]...
39. “Що гордий Рим данину роксолянам…” Святополкові Шумському Що гордий Рим данину роксолянам – Землі моїй – пригноблено платив, У тих реаліях немов із див, Бо […]...
40. “Музо, ритмом ти розум…” Музо, ритмом ти розум. О Музо, реве розум… Мила, поета за те опалим. І, рівен зневірі, Уріс у сіру Дорогу, […]...