Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДОСВІД. АКАЦІЯ

Весна, дівчисько в ластовинні,
ще не ціловане в уста,
світанки жовті, аж левині,
хорал, проспіваний з листа
такими щиглями, канарками,
перепелиними капелками,
дзвенить лісними закамарками,
цвіте рясними закапелками!
Цвіте акація, акація –
на хмарі біла аплікація –
мого дитинства експлікація –
і просто так – цвіте акація!
Тепер дітей годуй не кетями.
– Дівча, а кинь-но і мені! –
Ряхтять акацій білі кетяги
в прудкій дитячій пелені.
Весна збиває шумовиння
у пелюсткове ескімо, –
а що ж ми винні, що ж ми винні,
що вже акацій не їмо?!
О, як їх їлося – як ласощі!
З росою, сонцем і стеблом.
Як смачно плямкалось, як лазилось
по верховіттях над селом!
О, як їх їлося, вминалося,
хрумтілося із мокрих жмень!
А щось таке в житті миналося,
миналося із дня у день…
Тепер куштую цвіт з галузки –
струшу росу… зломлю стебло…
Дивлюсь, щоб там якоїсь кузки,
якої кузки не було.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 3,25 out of 5)

ДОСВІД. АКАЦІЯ - КОСТЕНКО ЛІНА