ПОНЯТТЯ ПОЕЗІЇ

Синє, синє море, колоритне в пам’яті;
Думка чиста і яскрава, гнучко бажана –
Як політ орлів, що граються над морем;
Океан палких морців Улиса.

Незбагненний відпочинку, тихий спокою довершень,
Вікопомний човне, завантажений по вінця!
Трюм твій повний золотого плюндрування,
Плоду спілого, що висне в позачасній глазурівці.

Це твого буття дзеркала кришталеві
Ламлять дива невагаючі твоєї тиші,
І плеяд сліпуче сяйво витанцьовує
Надовкола вихорів у спектрах піни.

Тиха ноче, темряво, пойнята цвітом
Таємниць гранатових! О, скільки знає море
Ям, печер порожніх та оракулів;
Мудре море, повне віщування!

Грецький човне, що минаєш вічні арки
Навкруг світу, синє море і морці зухвалі,
Ваші візії полонять океан моєї думки,
Ваша мова будить мій уявний витвір.

1958

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...

“Древо поезії під небеса виростає…” Древо поезії під небеса виростає, скільки птахів над цим древом завжди пролітає: голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб. Винно-рожеві у припутня […]...

Думка (“Тече вода в синє море…”) Тече вода в синє море, Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; […]...

Думка (“Вітре буйний, вітре буйний!..”) Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш,- Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море. Воно знає, де […]...

В ПІВСВІТЛІ Тиха, сумна, як мрії тінь повіяна, Ти крізь душі моєї йшла кімнати, Світи, де була пустка безнадійна, Ти стала цвітом […]...

“Скільки не дивлюся на море…” Скільки не дивлюся на море – Надивитися не можу. Море щоразу інше, Щоразу інакше. Скільки років знаю тебе, А ти, […]...

ВИРОК ПОЕЗІЇ Андрієві Охрімовичу я останній прозаїк блідих поколінь я останній пророк мегаполісу де червоною ниткою в календарі інтроспекція власного голосу де […]...

ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...

“Угамуйтесь, ліси, заспокойтесь, засніть…” Угамуйтесь, ліси, заспокойтесь, засніть. Посиджу над рікою, помовчу і подумаю. Буде тиха вода піді мною шуміть, Буде небо світитись небесною […]...

ДИЛЕМА І Не доходь, не доходь до останніх границь, Не стрівайся самотно з кінцем! Повернися назад до живих таємниць Любознавчим юнацьким […]...

ПОХВАЛА ПОЕЗІЇ З латинської мови переклав А. О. Содомора Світлий дар богів, поетичне слово, Їх осель дитя, гомінке й солодке, Кажуть, лине […]...

ОБРІЙ Там, де море з небом обнялося, Обрій – мов натягнута струна. А за ним – безмежне безголосся, Мороком покрита таїна. […]...

ПЛЯЖ М. Рильському З гори вона збігла і гола лягла, – не знає, не знає, не знає чому – жагуче коліна […]...

ЧОВЕН Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки […]...

ДО ІГОРЯ КОСТЕЦЬКОГО (Надсилаючи “Вибрані поезії” Джона Кітса) Ми в час ісходу зовсім не дружили. І наші, в мандрах розбуялі, сили На протилежних бились бігунах. Як часто згарячу […]...

ХОМ’ЯК Мов велетень грізний з горбів синявих краю Обідраним хребтом над зелень виринає, Здаєсь: щоглим чолом блакитів досягає, На ньому зломи […]...

МІСЯЧНА ДОРІЖКА Яка безкрая далина! З-за моря місяць вирина… Човни і місяць, море й ти… Гей, човне, хвилі ріж ці! Отак би […]...

ВТОМЛЕНИЙ ВЕЧІР Огортає землю втома. Тиха-тиха. Аж пухка. І не знає той, хто вдома, Що свобода – нелегка. Знає той, хто без […]...

ДО ВІЧНОЇ НОЧІ Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. […]...

НАД МОРЕМ Похмурий, гордий кобзарю, Море понурих дум! Шумом летить попід хмару Рокіт розгойданих струн. Ні, то не Чорне море, Не біла […]...

“На маленькій планеті у великому лузі…” На маленькій планеті у великому лузі Сходить вечір на синьє, на сизе й сумне. На шовковому вальсі, на блакитному лузі […]...

ЧИТАЧАМ ПОЕЗІЇ Не шукайте родзинок, читаючи вірші.- Так лиш діти примхливі розжовують здобу. Члени вашого тіла не кращі й не гірші – […]...

ФУНКЦІї ПОЕЗІї поезія не може бути відірвана від життя моезія має служити життю домашня господиня повинна витерти винести вимести витріпати нагодувати закупити […]...

В КРАЇНУ ПОЕЗІЇ Як зрадить почуття високе І в силу власну втрачу віру – Нап’юсь березового соку І у земну снагу повірю. Пройдуся […]...

ДО ПОЕЗІЇ ЛЮБОВ Є на київській околиці восьмирічка в Крюківщйні. Знаєш, чим відома школа ця всій великій Батьківщині? Слідопитами завзятими (йдуть на пошук […]...

З ЦИКЛУ “ТОБІ, КОХАНА” 1 Скільки я разів стрічав світання, Скільки вечорів таких шукав… От і знову вечір. Зірка рання Золотом розшила твій рукав. […]...

“Коли у тузі вічної розлуки…” Коли у тузі вічної розлуки супутник людям голос подає, – я думаю – у точності науки яке мистецтво і натхнення […]...

“Паперові квіти поезії…” Паперові квіти поезії… А прагнеться свіжих, навіть пізньої-пізньої осені – гіркущого запаху хризантем. Вата поезії… обкладають по вуха. Навіть солодка […]...

Іван Підкова I Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; […]...

“За цим Дніпром – є ще Дніпро…” За цим Дніпром – є ще Дніпро… За обрієм – моря в три води, а за народом – є народ, […]...

ЛЮБАРЦІ Петрові Засенку Залінилась Альта, Може, притомилась, По левадах і канавах Розлилася, розбрелась. Попили ворони воду, Пошукала мати броду Та й […]...

ПОЕЗІЇ ХАЛІДА ХАТАМІ (в перекладі з перської) Все відійшло, крім склянки і вина, А я – твій запах шкіри на долонях. Вже перші півні й вогники в […]...

“Шовковий смуток надвечірній…” Шовковий смуток надвечірній повітря синє прорідив, і простелився дим покірно уздовж води… І непомітно, ледь сирітно трава при річечці росла, […]...

ДО БОЯНА Й до тебе, Бояне, времен Траяна Віщуне, півче, творче, соловію, Й до тебе клоню ніжну свою скраню! До кого ж […]...

“Ледь шелестить вологими губами…” Ледь шелестить вологими губами В колодязі глибокому вода. Серпнева ніч схиляється над нами, Зірками в душу небо загляда. О, ноче […]...

ПОЛОНЕНІ Мов кістяки, з запалими очима, Вони бредуть розгонами шляхів І мирно мруть під ляскіт нагаїв, Мнучи пили похилими плечима. Та […]...

“У маленьких очах відбивається світ…” У маленьких очах відбивається світ, – Гамірливий, гучний і великий – Буйна радість зелених віт, Білі хмари і срібні ріки. […]...

СИНИЦА Синица на море пустилась: Она хвалилась, Что хочет море сжечь. Расславилась тотчас о том по свету речь. Страх обнял жителей […]...

За сонцем хмаронька пливе За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. […]...

“За сонцем хмаронька пливе…” За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. […]...

Related posts: