Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОЛОНЕНІ

Мов кістяки, з запалими очима,
Вони бредуть розгонами шляхів
І мирно мруть під ляскіт нагаїв,
Мнучи пили похилими плечима.

Та й скільки ж їх! О сило незлічима!
Який перістий океан голів!
Немов отари степових країв,
Ідуть під руку іншого вітчима.

В листівках їм давали по війні
Манливе щастя в рідній стороні, –
Вергнули в пекло кримського ясиру.

В боях обманені під круговерть,
Вони волочать думи потай миру:
Позаду – зрада, попереду – смерть.

1942

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПОЛОНЕНІ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)