Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



КАМЕНІ

Гостей чекав я, і вони
Загримали в поріг,
Скорботопомні валуни
Крутих моїх доріг.
На них важкі сліди були
Моїх юнацьких снів,
На них важкі шрами лягли
Від хмар і від вітрів.
Я кожен камінь пізнавав,
Коли стрічав його,
Коли на ньому спочивав
І розкладав вогонь.
Ось цей – у рідній стороні
Був під вікном моїм.
Ось цим югнули по мені,
І крови слід на нім.
Але між ними хорошун
Мені незнаний був.
Хто він, непроханий валун,
Звідкіль, чого прибув?
Лише по дивній білині,
По тому, як дихнув
Студеним снігом по мені
І в серце позирнув, –
Я здогадався, що за гість,
І чаркою вітав:
“Коли приніс чудову вість,
Так випий! – закликав, –
Але, послухай, все пусте,
Про що не говори!
Я вже домовився про те,
Що в осяйві бори,
Туди, з родиною птахів,
На супровід води,
Під великодній грому спів
Полину назавжди.


КАМЕНІ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)