Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






Балада про солдата

Солдат бажав лиш одного,
Якщо поранять десь його,
Щоб в тил скоріше відправляли,
І там надійно лікували…
Боявся крові він із вени,
А більш за все – біда-гангрени.

Коли поранили солдата,
Була палата медсанбату,
Були хірурги, хлопці вдалі, –
Осколки всі повирізали.
Лишився ще один нетлінний,
Як маковинка, у коліні…
Пройти із ним солдат зумів
Аж до останніх світлих днів.

В кінці життя він захворів, –
Консиліум із лікарів…
І старший мовив: “Достеменно,
Тут маємо уже гангрену –
І ногу треба відтинати!”
І ось дилема для солдата:

Чи під ножем, чи так вмирати?…

Вмирав удома, на дивані,
У наркотичному тумані.
Він знову, юний, на війні
У Придунайській стороні.
Лежить у білім полі він,
І кров пульсує із колін,
Осколок падає до ніг,
І розтає від нього сніг,
І в’ється стрічечкою пар…
Де є ти? Скоріше! Санітар

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Балада про солдата - ПАВЛОВСЬКИЙ ВІТАЛИЙ