Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Я бачу молодість свою…”

Я бачу молодість свою, Воєнне лихоліття – Тривкого спокою молю Нове тисячоліття! Один Господь, напевно, зна, Як далі будем жити; […]

БЛАГАННЯ

Господи всесильний, Господи ласкавий! Не треба мені грошей, Ні почестей, ні слави. Затримай приліт ранку До нашої оселі, Щоб я […]

На кургані

… Горби і висоти могилами стали На всіх європейських вітрах, Бо тільки й робили, що їх штурмували Із вірою в […]

ПУЛЬС ЧАСУ

На відстані мені ясніш Просвітлює минуле, І час жорстокий все гостріш Ляга на серце чуле. Я бачу молодість свою, Воєнне […]

“Я ніжністю своєю…”

Я ніжністю своєю Переборю твій гнів, Бо вже давно душею До тебе прикипів. Та чи знайду я двері У вир […]

Постою на межі

Постою на межі По осінній порі я, Ніби в світі й не жив, – Доганяв свою мрію. Та ховалась вона […]

Атака

Небо ракета зелена розрізала… Вперед! Чую матюки полковника. Траншею покинути ніколи не пізно – Хай відіймається першим поповнення! Залягли в […]

Новочеркаськ, 1962 рік

I З давніх-давен, при всякій владі, Без тяганини, зайвих слів, Російські вузи були раді Прийняти “братиків-хохлів”… У рідний, свій не […]

Окупація

… Хто відповість, скажіть мені, За що вмирають на війні? Чом люди йдуть в чужі краї, Родини кинувши свої Жадоба […]

Ратай викохує поле

Ратай викохує поле, Пілот підіймає небо, Пісню метець плекає, Що у народі живе. Але- Поле родить ратая: А небо – […]

Балада про солдата

Солдат бажав лиш одного, Якщо поранять десь його, Щоб в тил скоріше відправляли, І там надійно лікували… Боявся крові він […]

Будапешт

Ми йшли з боями. Врешті-решт Відкрився красень Будапешт. Хотіли взяти його з ходу,- Та мало стало в нас народу. І, […]

МАТИ МАРІЯ

Пам’яті тещі Ой, мамо Маріє, та як же це сталось, Що горе шулікою в хату ввірвалось. Старенька, змарніла лежиш на […]

СПІВАК

Чому за життя ми талант не цінуєм, А згадуєм тільки в той час, Коли похоронний плач музики чуєм, Що совість […]

Абрикоса

… Було довго чекати до літа, А теплінь – враз мазнела крилом, Абрикоса, задумливо-світла, Розцвіла у садку за вікном.

КОЗАЦЬКІ ЗВИЧАЇ

Звичай мали козаки – (Це тепер – незвично) Говорити залюбки Правдоньку в обличчя. Хтось, коли чинив не так Чи робив […]

Над морем

Підіймаються хвилі стіною, І на берег, на стрічку піску, Розтривожене море грозою Виливає скорботу важку. І приходять на спомин дитячі, […]

Страница 1 из 212