Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







БАЛАДА ПРО ВІЖКИ

Дядько ліг горілиць на порожній підводі
І, чомусь, стільки неба в зіниці йому натекло…
Все було, як було. Не змінилось нічого в природі,
Клопоталось, мирилось і лаялось,
гомоніло з вітрами село.
І ніхто не чекав на нього удома –
Жив самітній, як палець, вже декілька літ…
Вічна втома прийшла.
Його давня подруга – Втома,
Всиротила назавжди і коні його, і світ…
Не гадав ще, не думав, ні про смерть,
ні про вічність,
Він по силос приїхав,
як водиться – порожняком…
Довго потім розмови про це не стихали селом:
– Бач, навіки заснув,
а рука ще тримала віжки…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


БАЛАДА ПРО ВІЖКИ - ОЛІЙНИК ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ