Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Повсідались біля ватри…”

Повсідались біля ватри,
Сушим одяг, грієм ноги
І уточнюєм на завтра
В чабанів стежки-дороги.

А вони ж – немов опришки,
В позах вільних і недбалих, –
Мов живий малюнок з книжки, –
Як за Довбуша бувало.

Тільки кожний з нас помітив –
Стали люди менш суворі,
Як згадали ми про квіти,
Що ростуть на Чорногорі.

Посміхаюся у вуса,
А безвусі – щиро й тепло:
Чи не так воно буває і в житті,
Тягне вас у саме пекло?

Плай покажем, нам не шкода,
Якщо простір милий оку,
Ми ж, гуцули, звикли зроду
До смеріччя, до потоку

І до кавер Чорногори,
Що, бува, і влітку студить…
А тим часом теплим зором
Вівчарі блукати будуть,

Повідаючи усе це,
По верхах, де грому гули,
Бо навік в гаряче серце
“Пекло гір” взяли гуцули!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Повсідались біля ватри…” - КАРПЕНКО МИКОЛА