З ЦИКЛУ “ТОБІ, КОХАНА”
1
Скільки я разів стрічав світання,
Скільки вечорів таких шукав…
От і знову вечір. Зірка рання
Золотом розшила твій рукав.
В море десь відчалили баркаси,
Хвиля грає, хвиля низова…
Хтось – ти чуєш? – дівчину в цім часі
Милою своєю назива.
Ну, а ми ж? Усе нам зрозуміло, –
Скоро місяць гляне у баркас…
Почекай, не сходь, нічне світило,
Дай поцілуватись в перший раз!
2. Морський характер
Вранці море – тиша й благодать,
А з обіду – вітер вигнав хвилю…
От попробуй море угадать!
Море нагадало мою милу,
В милої характер теж морський:
Зранку – тиша, потім шторм такий –
Море перед нею – супокій!
3
День і ніч, день і ніч, день і ніч,
Де б не був я – про тебе розмова,
Ти не йдеш з моїх дум, з моїх віч,
Моя зіронько світанкова!
Ти почуй мене, Волго-ріка,
Принеси мені вість в Україну!
Як до берега хвиля морська,
Так до тебе, кохана, я лину.
Сонце личка торкнулось твого,
Перший промінь-цілунок шле з неба…
Я ревную до тебе його,
Що не я, а воно біля тебе!
“Ти ревнуєш мене? Дивина!
Сам просив мене (просьб цих немало),
Щоб за тебе – хай знає вона –
Я кохану твою цілувало…”
“Сонце-братику, правда твоя,
Я просив і прошу тебе дуже,
Якщо знає вона, що то я,
Так цілуй же,
Цілуй же,
Цілуй же!
Коли сходиш – цілуй з-за вікна,
Як заходиш – з-за хаток рибачих…
Так цілуй,
Щоб засмагла вона
Від твоїх поцілунків гарячих!
4. Безсоння
Минає ніч, вже скоро й схід,
Всі сплять – холостяки й жонаті…
Заснув за стінкою сусід…
Лиш я не сплю в своїй кімнаті.
Все думи, думи в голові…
Як важко це, що ти – далеко!
Хвилини – почуття живі –
Летять повільно, як лелеки…
Як я сумую по тобі,
Як хочу, щоб були ми разом!
……………………………………….
Минають ранки голубі,
А ми в розлуці все тим часом.
Осипенко, 1954
(2 votes, average: 4,00 out of 5)