Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НЕ ВІДЦВІТАЙ, КОХАНА!

Усе живе цвіте і відцвітає.
Рожевий спомин яблунь опада,
акація сніжисто-золотава
перекипає в пару, як вода.

За цвітом не встигаю рік за роком:
бузок лиш задимів – і вже погас,
ромашки-чарівниці жовтоокі
в журбі недовго дивляться на нас.

Усе живе цвіте і відцвітає,
та знову грає в білому вінку.
І тільки ми
уперше і востаннє,
квітуєм раз єдиний на віку.

Дивлюсь на тебе з-за хмарини безу,
за нами – літ прожитих крутизна.
Твоя несміла зморшка, наче лезо,
моє щемливе серце протина.

Ти все така ж. Пелюстка в білім вальсі.
Ти знову усміхнулась крадькома,
а я молю тебе: не усміхайся!
У тебе ще ні зморщечки нема.

Ще віє теплий вітер з-за Дунаю,
ще пахне цвіт весільних привітань.
Не відцвітай, кохана…
Заклинаю:
не відцвітай!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

НЕ ВІДЦВІТАЙ, КОХАНА! - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО