Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Ой щось воно рано, кохана, ой рано…”

Ой щось воно рано, кохана, ой рано
На схили печерські упали сніги.
Безвітря, і спокій, і тиші омана,
Лиш чути з Дніпра шурхотіння шуги.

І ми, не змовляючись, так, і вчора,
Півпоруху тільки – і зайві слова,
Йдемо в той куток, де в дуплі осокора
Знайома живе одинока сова.

Так ніби луна суєти – за горами,
Та й болі – не болі, й вина – не вина.
Зацвів нам жасминовий кущ снігурами,
Мов неопалима ота купина.

Горить – не горить, а таки пломеніє,
Вогонь – не вогонь, а тепло в ньому є,
Бо чом то земля попід ним зеленіє
І сніг по довкола куща розтає?

…Он зором твоїм, як і я, обігрітий,
Батончик синиці на гілці розцвів.
А ми вже – до нього, а ми вже – як діти,
Що прагнуть живого посеред снігів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


“Ой щось воно рано, кохана, ой рано…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР