Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







РОБОЧА ЕЛЕКТРИЧКА

Розвію дим вагання – і в дорогу!
Не хочу я розкішного купе,
не хочу я комфорту дорогого,
в якому серце сите, та сліпе.

Гримить коліс чавунна перекличка
за півшляху від міста до села.
За вікнами простої електрички
вже гречка білу повінь розлила.

І серце заспокоєно стукоче
за межами розлук і метушні,
і незнайомі, нелукаві очі
довірливо всміхаються мені.

І тільки руки, руки огрубілі
чогось немов соромляться мене,
а гречка у зіницях біла, біла,
а слово наше чисте, запашне…

Прості робочі люди. Наша слава.
Робочі руки. Сила і краса.
Живе народ.
Живе земля смаглява,
яка у плоть і кров його вросла.

Чекають нас вокзали невеличкі,
струмує колій плетиво густе.
Біжить у глиб Вітчизни електричка,
і слово наше гречкою цвіте.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


РОБОЧА ЕЛЕКТРИЧКА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО