Я зустрінув тебе у блакитнім гаю. Ти зривала у кошик малину. Вітерець колихав білу сукню твою, Обіймаючи стан тополиний. Чудодійно […]

Саскачеван, Восетна й Саскатун Для мене повні індіянських лун, Та Вільна, Мирнам, Ярослав, Лужани Беруть верхи найбільшої пошани. Я б […]

Немов розтятий стиглий ананас, В якому зерна ніби самоцвіти, Співуче серце віддаю для Вас, Для Ваших кіс. О будь же […]

Я славлю зброю, подвиги і герб, – Рубала шабля мусульманський серп! Славетні будні, гомоніть до мене Лунким кличем козацької яси. […]

Газдівський сину з томиком Франка, Зростав ти беркутом на Підкарпатті. Твоя, Павличку, кована в багатті, Гряде постава, мудра і струнка. […]

Плямистий віл із миршавим конем У парі тягнуть, мов кайдани, плуга. За ним хлопчина монотонно слуха Піщаний скрип над гострим […]

Даремно сняться золоті снопи На незміренно-прадідному полі. Куди втекли Шевченкові тополі І де сховались тирсові степи? Звелів Нептун: “Морями потопи […]

Я стрів мандрівця – і слова лунали Про давній край: “Дві кам’яні ноги Стоять самі. Пустеля навкруги. Лише лице, надщерблене, […]

“Борімось, як тури, на славу синів!” – Олег покликає орлино. І рине до герцю, гартуючи гнів, Хороброго князя дружина. Січе […]

Уже на скроні висне сивина, Вагітний мозок покликає Бога. Вже зріле серце стріла не одна Хитка поразка й певна перемога. […]

Коли ж порине ярий борвоспад, Який клекоче під грудьми стовирно? Тобі не треба янгольських порад, Що повівають крилами сумирно. Пече […]

(Світлиця. Перед прочиненим вікном сидить правник Михайло Жученко й читає “Колокол”, отриманий з Англії через Одесу. Надворі соняшно, весело щебечуть […]

Тирлує тьми поріддя низькочоле, Терплять поля, уперті, мов граніт. Коли ж потоптані ордою доли Покриє волі променистий цвіт? Ввесь світ […]

Звужено очі від пилу пустель, Смажено сонцем обличчя. Лізе вперед, хоч у лоба пристрель, Всесвіт загарбати кличе. Божим бичем ти […]

О горе! Ставна і рослава, З обличчям, як сонце ясне, Киянка, дочка Ярослава, Не хоче за мужа мене. Я з […]