Пролог Душею злинувши увиш, Під попелищем ти лежиш Без гробика і без хреста. А я верстаю чужину, А я терни […]

Лунавий дзвін степів Саскачевану Стоїть, як сторож осяйних ланів, Де предків голос гойно гомонів Посеред пущ крізь довгий сон туману. […]

І Перед Кіото Серце співає знову. Обабіч доріг Навстріч – херсонські степи! Тільки написи інші. ІІ Рине ріка вниз. Пагода […]

Київським оборонцям української нації Божевільно в’їхала Навіжена віхола Та й гуде, гуде. Де ж моя осончена Золота Херсонщина? Не знайти […]

Т. Г. Масенкові Під синім небом, над ясним колосся” Серед степів, де грала ковила, Де щастя й горе водночас велося, […]

Чорне море, сатанинське море! Бурунить, розбурене, суворе, – Не знайти, де сонце, де причал. Тільки чайка білу бризку боре, Тільки […]

Ларисі Мурович Арії-орії, піль орачі, Думали здавна про дальній Схід. Сонце, гадали, там сяє вночі, Не замерзає ніколи брід. Арії-орії […]

У мавзолеї років шістдесят Лежала всохла воскова фігура, Чия над світом пасмуга похмура Грозила всім – од палаців до хат. […]

Підкрадається тихо старість, Хитромудра яга-злодюга, Погойдавши безсмертя парість, Поманивши: “Замовкне туга! І ти зайдеш у храм високий, Де немає ні […]

Колись-то радив Казанові Чи Дон Жуанові (якщо не так): “До пань жадливих будь, як той мастак, Зокрема, в кого лиця […]

Все збулося! Вертайся до степу! Доверставши посвятне життя, Проклинай голокостів ганебу – Не клени маєстату буття. Лемеші споконвічного плуга Перековуй […]

301 Чи всі стрічали київських відьом? Ганяли з міста смаленого чорта, Якого стане вдовам десятьом, Бо в нього нафтою горить […]

Я снив голубе водопілля, Смарагдову радість дерев І запах цілющого зілля Під крильми заобрійних мев. Та безмір землі жовтожарий, Вітрів […]

Як догнали його на полі, – Крикнув гончий: “Агій, поганий!” Батоги – на рамена голі, Кольки терну – в гарячі […]

Відгомоніла спрагла рівновага, І тільки – спомин, як бутна мета, І тільки – будня розбуяла брага Мені допалює сухі вуста. […]