“Мої слова, добірні й прості…”

Related posts:

1. “Слова, що прості і суворі…” Слова, що прості і суворі, Як велич того Різдва, Що нас у горінні, не горі, Порвало і ще порива. Товаришу […]...
2. ПРОЗОРО-ПРОСТІ Вони живуть, мов діти, коло нас І, власне, їх, не наше, Боже Царство. У школі насміхається з них кляса, А […]...
3. “Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...
4. “Моя господа схована в снігах…” Моя господа схована в снігах. Лягли замети – як сагарські дюни. Порожній простір, скаргами столунний, Жадібно жде на мій майбутній […]...
5. FIRENZE Ертруська кров тече в блакитних жилах, Жагою збурена етруська кров! Жорстокий Рим, що тіло поборов, Не знищив духа вільного спочилих […]...
6. ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ (Із “Слова о полку Ігоревім”) Никнуть плавні на світанні в лузі: Ярославна плаче блідолиця. На валу, ридаючи у тузі, Руки ламле, квилить, як зегзиця: “Полечу […]...
7. “Відлітають у дальній вирій…” Відлітають у дальній вирій Журавлині журні ключі. Довго чути в октаві щирій Прощавання сумне вночі. Розливається в темнім небі Монотонне […]...
8. ПРОЩАННЯ З ПОДІЛЛЯМ Прощайте, Товтри круглогруді, і ти, гніздо Кармелюка, де й досі бойові погуди – мов червениці чумака, і ви, яри крутоберегі, […]...
9. “Ни слова о любви! Но я о ней ни слова…” Ни слова о любви! Но я о ней ни слова, не водятся давно в гортани соловьи. Там пламя посреди пустого […]...
10. “Молюсь і вірю. Вітер грає…” Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й […]...
11. СЛОВА (Із “Чотирьох квартетів”) Слова летять, музика в’ється Тільки у часі, але тільки живуче Мертвим стає. Після розмов знов Слово німує. Тільки в образах, […]...
12. “Слова, що владою вагомі…” Слова, що владою вагомі, Дзвінкою римою вінчай І в кожній букві, кожній комі Тамуй розгойданий відчай. Душа співця свідома спраги, […]...
13. “Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова…” Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова: ув оці – дерево, у вусі – пташка, а в пальцях – […]...
14. “Як бджоли п’ють нектар, беру слова…” Як бджоли п’ють нектар, беру слова З розмов урочих, мудрих архитворів, Із глосарів, куди їх запроторив Суворий час, напора вогнева. […]...
15. БИТВА (Із “Слова о полку Іроревім”) Із досвіта до вечора Летять стріли гартовані, Бряжчать мечі об шоломи, Тріщать списи, ламаючись На тім незнаємім роздоллі, На половецькім […]...
16. РОКИ заламані у призмі віку роки – пробиті цвязами померлих роки – завішені на голосах покійників роки – одягані навиворіть всідають […]...
17. “Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…” Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і […]...
18. КОМІСАР ІСТОРІЇ МеЖAМИ століть поділене поле епохи, плугом років пооране, 3ерном життя засіяне, Бopoнами днів заскороджене. У кожного свій клаптик, У кожного […]...
19. МАЗУРКА ШОПЕНА Какая участь нас постигла, как повезло нам в этот час, когда бегущая пластинка одна лишь разделяла нас! Сначала тоненько шипела, […]...
20. СТРОКАТА (На побаченні з чоловіком) Прихилися мені на плече, Нездоланний, коханий муже! Може й візьмеш вогню, гаряче Розтинаючи тло байдуже. Знадовкола московська тюрма, Тристалітній поліп […]...
21. “Коли моє “вшановане ім’я”…” Коли моє “вшановане ім’я” Для мудрих правнуків мигне в граніті, А з пересправ, чи твори знамениті, Серед нащадків клацне нічия, […]...
22. “Пройшли пурпурні фінікійські дні…” Пройшли пурпурні фінікійські дні, Замкнувши цикль, і знову так потрохи Згризає час суворо-мовчазні Граніти легендарної епохи. О, неба сірість, оливо […]...
23. ЗАКЛИНАННЯ Людотілий, птахочолий, Незбагненний, мов Люксор, Хай твої безжальні бджоли Жалять жур і крають мор! Хай потужні води Нілу Поять буйно […]...
24. О, ЗВУКІВ ЧАРІВНИК! (акровірш) Біжать хвилини, дні, пливуть роки, Епохи, повні боротьби із гнітом. Титан-музика височить над світом. Хто він, цей геній, пристрасний, […]...
25. “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
26. ЧИТАЮЧИ ПОЕТА “Є світлі розуми, є душі осяйні, Мов ранок молодий, мов заграва багряна. Луна їх голосів – проречиста осанна Серед буденних […]...
27. “Сад у листопаді є й немає…” Сад у листопаді є й немає, лиш скелет його на видноті. Лагідна душа його літає, де всі душі добрі і […]...
28. МИКОЛА ЗЕРОВ Немов нестримний, пристрасний рапсод, В античні гори торував догори, Різьбив сонети, карбував еклоги І мідний дзвін Горацієвих од. Для тебе, […]...
29. ХЕРСОН І Ріка в зелених плавнях, жвавий порт, Герби і судна всіх держав і націй; Ведуть угору нас ряди акацій, Нудний, […]...
30. IV. “Пригадаю усе до слова…” Пригадаю усе до слова, До зідхання згадаю все, І мене – в недосяжне – знову Хвиля спогадів понесе. То наївні, […]...
31. СЛОВА І ДУМКИ Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас […]...
32. ТРИ ФРАГМЕНТИ “СЛОВА” 1. Криво летять ратищ іглиці. З хмари латать віщиві-птиці. Чорною гиччю дими ріжуть обрій. Хижо кигичуть птиці недобрі. 2. З […]...
33. УРОКИ СЛОВА Ще гримало небо роздерте. А мати зшивала мені пошарпаний зошит з газети – як докір далекій війні. Нагріте худими руками, […]...
34. У ДЗЕРКАЛІ СЛОВА В залізний вік, пристріляний до пня, Коли частіше від святого “мати” Гриміло над колискою: “війна”, – Судилося нам безмір пізнавати. […]...
35. ТРИ СЛОВА Гуцульщино-любко, Хато смерекова. Через гори лечу, Через річку лечу, Через сонце лечу На кутю, на коляду, На ковзанку на льоду, […]...
36. КАШЕЛЬНУЛА ТИ Кашельнула ти, я чую, І твій віддих наслухаю, Бо на те ж то я й ночую, Щоб чужого вкрасти раю. […]...
37. ПРОСТЫЕ СЛОВА Как радостно птицей лететь домой, Любовь и нежность тая, И знать, что спросят тебя: “Ты мой?”. И скажут тебе: “Я […]...
38. НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...
39. ЗАБЫТЫЕ СЛОВА Посвящается памяти М. Е. Салтыкова Слова священные, слова времен былых, Когда они еще знакомо нам звучали… Увы! Зачем же, полн […]...
40. “Ну що б, здавалося, слова… “ Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, […]...