Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СЛОВА (Із “Чотирьох квартетів”)

Слова летять, музика в’ється
Тільки у часі, але тільки живуче
Мертвим стає. Після розмов знов
Слово німує. Тільки в образах, узорах
Воно і музика сягнуть
Мовчання, що як хінський дзбан все ж
Вічно рухається в своїй тиші.
Це не тиша скрипки, де нота тривко дзвенить,
Не те с аме, але співнаявність
Чи мисль, що кінець готує початок,
Що кінець завжди з початком були удвох
Ще перед початком і після кінця.
Так завжди. Пружаться слова –
Рвуться, поколовшися від суті,
Від перетуги; брязь, ковзь – гинуть,
Роняють прилюбність, – і тратять житло,
І спокій теж. Людські крики,
Лаючись, глузуючи, гуторячи,
Завжди женуть їх. А Слово в пустелі,
Найбільше бите зваби голосами, –
Плакливий привид у жалобнім танку,
Гримучий плач прескорботливої химери.

1953

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


СЛОВА (Із “Чотирьох квартетів”) - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)