“Ізнов над полем промені гарячі…”
Ізнов над полем промені гарячі,
Новим гніздом заклопотався ліс,
І додалося швидкості неначе
Для днів і крил, для думки і коліс.
Над яриною в ярій коловерті
Повищали і душі, й небеса…
Наперекір неправді, злу і смерті
Воскреслий грім довкілля потряса.
Спогадуючи давнє і недавнє,
Рівняючись на побратимів славних
(Хоч діло нелегке то й не просте),
Отак живи, неначе злива в травні:
Пролийсь добром, а далі – хай росте.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “Ізнов сміється степова дорога…” Ізнов сміється степова дорога, Немовби їй і горя не було, Під той байрак, де стрів я вовка злого, У встерпляче […]...
- ДАВНЄ КОХАННЯ Давнє кохання – це пам’ять дерева Про листя, яке відлетіло. Давнє кохання – натяк на зорю З рожевими пелюстками. Давнє […]...
- “День ішов і в промені сурмив…” День ішов і в промені сурмив, Молодим клечанням оповитий. Ради жарту викликав громи. Утішався радощами літа. Не минув. Гарячий сонця […]...
- “Колись про любощі гарячі я мечтав…” Колись про любощі гарячі я мечтав, Про пишні кучері, про мирти та резеди, Про медові уста і про гіркі беседи, […]...
- ЯКЕ НАМ ДІЛО ДО ТОГО? Яке нам діло до того, Що дикий злюка козакує? Аби не руйновав добра мого, А ближнього нехай собі руйнує, Яке […]...
- “На промені сонцю вервечки…” На промені сонця вервечки, що тихо гойднуло маля. У льолі відбіленій гречка сьогодні прийшла на поля. Цвіте на блакитному вітрі, […]...
- ГІРСЬКА КАПЛИЦЯ Громаддя скель, гримучі ручаї, Долину облямовують гаї. Стара каплиця на високій кручі, Єднає землю з небом хрест її. Вершини гір […]...
- “Вже промені поламані, погнуті…” Вже промені поламані, погнуті Уклали в скирти вмілі скиртоправи, Оголеними плямами городів (Де з грядок рано вибрана цибуля) Хтось пізній […]...
- БРАТАННЯ З ПОЛЕМ Мій шлях не знав ніяких викрутасів, мені негоди віку не страшні. Я кров’ю молодою побратався із полем у подільській стороні. […]...
- В казематі (“Понад полем іде…”) XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! […]...
- “Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]...
- Над полем зимний вітер віє Над полем зимний вітер віє і листям гонить, Село у мряці ледве мріє: ген дзвонять дзвони. Далекі, тихі, легкі звуки […]...
- “Надихаюсь полем, вітром перепився…” Надихався полем, вітром перепився Настояним на золотих медах, Землі прарідній знову поклонився, Став глибше в незагублених слідах. Вертався поночі, світився […]...
- “Якось надвечір полем ішов самотою” Якось надвечір полем ішов самотою і раптом відчув, що хтось дивиться в спину мені лагідно й трішки печально, начебто мати… […]...
- “Живи, Україно, живи для краси…” Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі! Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому […]...
- НАПУЧУВАННЯ Того дня, виходячи з хати, підійдеш до дверей і на порозі зустрінеш Сагайдачного з розпростертими обіймами, як батька: вирушаєш у […]...
- МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...
- МОГИЛА Десь далеко в чистім полі Могила стоїть, Округ неї на роздоллі Та тирса шумить; Степ широкий розіслався, Небо та земля; […]...
- Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, для себе ж […]...
- “Росли укупочці, зросли…” Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. Зійшлись незабаром. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж […]...
- “Отак прожив собі, дивись…” Отак прожив собі, дивись, немов одне лиш тільки знав я: о півдошостій народивсь – о півдопершій поховають. Звідкільсь прийшов, ішов […]...
- “Час пливе, а я живу, як тінь…” Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь – Пломінкого […]...
- “Не нам той рух, що до людей оглух…” Не нам той рух, що до людей оглух, Не нам та вольність каменюки-лежня… Живи в мені, свободи вічний дух, Живи, […]...
- “Отак, неначе вчора вранці…” Отак, неначе вчора вранці, Ішли до діла новобранці – До плуга, молота, ракети, І дехто, ясна річ, – в поети. […]...
- “Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...
- “Заграй мені на баяні, брате…” Братові Павлові Заграй мені на баяні, брате, Голубів пусти під небеса. Хай побудуть з нами батько, й мати, І довкілля […]...
- МАЛЮНОК З НАТУРИ Траву черкає ластівка крилом, І надвечір’я дихає теплом. Подаленів домисько стороною, І щось в мені озвалося струною, І щось в […]...
- “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
- СТАРОРУС-МАЛОРУС ДО НОВОЇ, ВЕЛИКОЇ РУСІ Наші предки москалями вас по ляцькій моді звали, В Азію китайську ваших славних предків одпихали, Ви ж на займанні своїй […]...
- Сестрі Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: “Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі?” І сниться сон мені: […]...
- ПРИГОДА НА СЛУЖБІ СОЛДАТА ДРАЧА Стоїть на чатах юний Драч і плаче від радості за друга-пісняра. Дивак-солдат. Невже отак, юначе, прирівнюють багнета до пера? Нехай […]...
- “Далеко ти, а ніби поблизу…” Далеко ти, а ніби поблизу, В мені твій образ вічно молодіє. Переливаються в твою сльозу, В щасливу мить стрічання і […]...
- ПРОЛОГ І чорний низ, і над блакитна вись. Далекі предки і близькі нащадки… Завихрилися в світі, заплелись, Неначе хміль, усі кінці […]...
- 3. КРАХ Як забуття заносить імена (Іще при нашій пам’яті зоріли)… То їх вина. Тут наша невина, Що раптом все отак перегоріло. […]...
- ЩАСЛИВИЙ СОН Ти знову чітко снишся мені, тату, живим, здоровим, а в очах – жура… Крізь сон будильник цокає затято – мені […]...
- “Зійшлись, побрались, поєднались…” Зійшлись, побрались, поєднались, Помолоділи, підросли. Гайок, садочок розвели Кругом хатини. І пишались, Неначе князі. Діти грались, Росли собі та виростали… […]...
- Я ДУМАЛА – МАКИ НЕСУТЬ Я думала – маки несуть, А то сонце заходило. Падали темно-вишневі пелюстки в росу І ховались у вечорових водах. Колись […]...
- “Ти дивишся. А я вже – як на трапі…” Ти дивишся. А я вже – як на трапі. І слів нема. І туга через край. Життя іде по “Гаусівській […]...
- ЗАДУМА Святковий мент – з людьми погомоніти, А ще когось послухать – поготів. Чому ж, чому на неблизькі орбіти В цей […]...
- Усе про владу знають у народi Усе про владу знають у народi, Повiк їй не вiдмитися вiд плям. Хто б ти не був, зумiв украсти – […]...