“Царський скит чи скит-орач…”

Related posts:

1. “По світах я скитався, мов скит…” Марії Гарасевич По світах я скитався, мов скит, Потоптав я нерідного рясту. Хто ж тепер я? Бідар? Сибарит? Лиш ловець […]...
2. ІСУС ДАЖБОЖИЧ В Галичину, чи може в Галілею, Нам все одно земним, куди прийти, Дажбога син, піднесений землею, Шле в небо: “Отче […]...
3. ОРАЧ Мій дідусь прожив на світі довго справді без відриву од села. В межах круговиду польового вся його дорога пролягла. Щось […]...
4. “Сміється внук у сні…” Сміється внук у сні, Щось гарне, видно, сниться – Глибини ще ясні, Ясна іще криниця. І цей глибокий сміх – […]...
5. КЕЛЬНСЬКИЙ СОБОР Єлисаветі Котмаєр Квітучий камінь прагне висоти, Як білий лотос – давнього Єгипту. О ні, не мощі, не склепіння крипту – […]...
6. “І сонях гнеться, і землю гне на осінь…” І сонях гнеться, і землю гне на осінь, І синій голос висне, мов крило, Що раптом над Просонням простяглось І […]...
7. Тиха смерть квітки прочиняє двері тиха смерть квітки прочиняє двері у вечір обернення ікарового крила на плуг похиленістю орача ховаючого за склепленими повіками очей дві […]...
8. ДО КОСЦЮШКА Твоє, Косцюшку, райдужне ім’я – Для почуттів найвище покликання. Дзвінкої слави перемога рання, Воно з небес не гаснучи сія. І […]...
9. М ВІРШ наші тіла збагатилися споминами, доробком дотиків і почуттів, терпцем холодної трави на шкірі під оком місяця і деревієм зір, і […]...
10. “Заповийся в дощі, як у дим…” Заповийся в дощі, як у дим, і не жди, і як хлопчик не сплакуй – виводи, наче коней з байраку, […]...
11. Глибокий плуг пройшов полями…’ Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. […]...
12. ПОТЬОМКІНСЬКІ СЕЛИЩА (Anno D.1787) “Сонця виходять із своїх орбіт, Щоб нас огріти у благій гостині!” – Так промовляли Другій Катерині Облесні проповідник […]...
13. “Глибокий плуг пройшов полями…” Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. […]...
14. ВЕСНА (“В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі…”) В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі плямами багрів трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар сонце в хомуті […]...
15. “В мені уже народжується Бог…” В мені уже народжується Бог і напівпам’ятний, напівзабутий, немов і не в мені, а скраю смерти, куди живому зась – […]...
16. “Україна садить карптолю…” Україна садить картоплю: Оре поле дідівський плуг, Традиційне і допотопне Мов застигло довкруг. Де забули старі оселі Скільки їм вже […]...
17. “Минулося, перемололося…” Минулося, перемололося… Та кожен день собі познач, Коли співав ти на півголоса, Як за чепігами орач. Коли всього тебе поглинуть […]...
18. “О древо Вітчизни…” О древо Вітчизни, ти – домівка і ціла країна. Плуг вивертає то наконечники стріл, то осколки снарядів… О древо Вітчизни, […]...
19. “Ой, спіткнувся в чистім полі…” Ой, спіткнувся в чистім полі Воровий гривун. Розмахнувся в буйну тирсу Хвацький хорошун. Розпростер могутні руки, Цілину притовк… На плечі […]...
20. ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...
21. САМОТНІЙ ПЛУГ Посеред нив стирчить самотній плуг, Незорана земля лежить в округ. Леміш заржавів, срібне чересло Зчорніло й диким зіллям обросло. А […]...
22. КАМ’ЯНА БАБА Поміж будяччя, на старій могилі, Вона сидить з обвислими грудьми, Де чорні ворони наперейми Плетуть узір на синім небосхилі. Поля […]...
23. Зверю – берлога Зверю – берлога, Страннику – дорога, Мертвому – дроги, Каждому – свое. Женщине – лукавить, Царю – править, Мне – […]...
24. “Чудуюся, коли згадаю те…” Чудуюся, коли згадаю те, Як починав і як скінчити мушу. Не знаю, чи вмирає, чи росте Той світ, де плуг […]...
25. МИСТЕЦТВО ОРАНКИ У землю – плуг! П. Г. Тичина Велике діло – оранка. Коли ореш майстерно, всі бур’яни і стерні, усе зужите, […]...
26. ВЕСНА (“Тече весна, й бадьорі сажотруси…”) Тече весна, й бадьорі сажотруси, мов щиглі, на дахах, і мла зелена. Дівчина, що кохає полісмена, співа на площі, де […]...
27. “КАЗАЛА МАТИ КОЛИСЬ-ТО…” Казала мати колись-то: “Як на світ привела тебе, сину, гляділа в твою колиску ніч передрозяно-синя. І у вікна – навстіж […]...
28. “Тирлує тьми поріддя низькочоле…” Тирлує тьми поріддя низькочоле, Терплять поля, уперті, мов граніт. Коли ж потоптані ордою доли Покриє волі променистий цвіт? Ввесь світ […]...
29. “Уже на скроні висне сивина…” Уже на скроні висне сивина, Вагітний мозок покликає Бога. Вже зріле серце стріла не одна Хитка поразка й певна перемога. […]...
30. “Даремно сняться золоті снопи…” Даремно сняться золоті снопи На незміренно-прадідному полі. Куди втекли Шевченкові тополі І де сховались тирсові степи? Звелів Нептун: “Морями потопи […]...
31. “Безбарвні пагорби в смерканні…” Безбарвні пагорби в смерканні, Де захід сонця, як сурмач, Поляглим воїнам останній Сурмив на спочив тихий плач, Тепер без сонця […]...
32. ЛЮДСТВО Чимраз жахніша зброя і скорбота, Скреготний усміх ящура з печер, А в церкві проповідь Іскаріота І плач того, хто на […]...
33. ВЕЛИКИЙ ЛУГ Гнучка лоза під хвилею крутою Зелено-бурі стелить ятері. Бліда вдова виплакує в журі Потоки скарг – як чайка над водою: […]...
34. ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ Ярами бурими, гнідими Тумани впали, поповзли, Німотні тіні заходили Сліпого попелу й золи. Який поріг? Нема порога. Де родовід? – […]...
35. РІКА КРАСИ Скільки красивих облич! – Скільки захоплюючого дива, Клич мене, вулице, клич – В брід, де ми перебродили. Скільки піднесених лиць, […]...
36. “Хрещатий меч на красному щиті…” Хрещатий меч на красному щиті, Блиск панцера й звитяга заборола Через віки, як мудрість ясночола, Мене в труднім наснажують житті. […]...
37. ГЕБРЕЙСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ Розбитий мармур намогильних плит – Сліди наруги згубного араба, Чий свіжий кал, голодний мух приваба, Стоїть мечеттю – гордий сибарит! […]...
38. “Коли магічний голубий вогонь…” Коли магічнй голубий вогонь На банях блисне сяйвом самоцвітів, – Меткий чуттям Аллах би не провидів Того, чим снить небесна […]...
39. “Місяця срібний дзюб…” Місяця срібний дзюб Там, в далині, вгорі. Місто – камінний куб, Сум і сон – ліхтарі. Зовсім звичайна річ, І […]...
40. ДЕРМАНЬ І княжна слава, і монаший скит, І наспів душ – врочиста літургія… Все за лісами літ, і твердо спить, І […]...