МИСТЕЦТВО ОРАНКИ

Related posts:

1. ТРАКТОРИСТ Борозни рвуться З-під ніг, з-під плугів – Борозни, Борозни, Борозни. Борозни круто Зійшлись межи брів І хлюпнули в обличчя Бронзою. […]...
2. МИСТЕЦТВО Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, […]...
3. МИСТЕЦТВО ЄДНАЄ Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка […]...
4. З Йоганна-Вольфганга Гете ПРИРОДА І МИСТЕЦТВО Не в розбраті мистецтво й природа, Як дехто мислить: путь у них одна. Мене обох їх надить глибина, І поміж […]...
5. “Княгине картопле, як народ наш тебе поважає…” Княгине картопле, як народ наш тебе поважає, як в тобі віднедавна народ наш не чує душі! Коли землю орють. І […]...
6. “Розляглись поля широкі…” Розляглись поля широкі, Несходимі, незміримі. Із боків хлюпнуть хлібами – Заколишуть і присплять. Плине хмара із-за моря Над лісами, над […]...
7. БРУНЬКИ Щілина – то звук. Двері розчиняються, і відразу той звук, і тоді ти виходиш. Як це багато: однісінька щілина, щоб […]...
8. ТЕРНОПІЛЬСЬКА ВЕСНА У Тернополі тане зима, розмовляє з вітрами гілля. Видно, чайки здалля прилітають сюди недарма. Зацвітає Тернопіль навесні, навесні. І лоза […]...
9. ОРАЧ Мій дідусь прожив на світі довго справді без відриву од села. В межах круговиду польового вся його дорога пролягла. Щось […]...
10. Сільський спокій Люблю і славлю я село, коня і плуг, Час оранки, сівби і урожаю І пісню, повну радості чи жалю, Перестуки […]...
11. “один вірш після мене залишиться…” один вірш після мене залишиться один вірш вписаний в партитуру берести молодої березової кори навесні напровесні коли плаче верба коли […]...
12. ВНОЧІ Листками вітер котить, І кидає в болото; Стежками попід гаєм Бездомний сум блукає, Обходить перелоги, Рахує панські стоги, Обходить хлопські […]...
13. СОНЕТ Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам’яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають […]...
14. СІК ЗЕМЛІ Пам’ятай, мій сину, жнивне поле. Не забудь, як ноги нам колола гостра, насторожена стерня, як нас юний серпень-серпеня, цей меткий […]...
15. “Пробуджуюсь, як птаха, навесні…” Пробуджуюсь, як птаха, навесні, Коли діброви пють озон з громами, І плине ніжна лагідність в мені Блакитними од пролісків струмками. […]...
16. ШЕКСПІР До нього завжди! Він – верхів’я гір. В його ногах – заквітчана галява. Звитяга світу, вік кипить – як лава, […]...
17. ПАМ’ЯТІ ВАДИМА ДОБРОЛІЖА Прощай, посвяті відданий Вадиме! Твою далеку потойбічну путь Нехай троянди цвітом обів’ють, Коли сурма архангельська густиме. Мистецтво рук, жагою невситиме, […]...
18. У ПИСЬМОВІЙ ФОРМІ За дрібничку посварились чоловік і жінка. Чоловік ходив надутий і мовчав, як стінка. А коли вкладався спати, наче незнайомий, Написав […]...
19. ПОРА (Час гострого вітру). …Останніх яблук у саду сумному. …Останніх пострілів над спорожнілим ставом. …Останньої у полі борозни....
20. Той дрозд Де ж той дрозд, що співав нам навесні, коли на маленькій станції ми чекали поїзда? І хіба замінить вірш про […]...
21. ПІСЛЯ ДОЩУ Вночі був дощ – дзвінкий, мов радість, дощ. (Дощі такі бувають навесні!) Він змив зиму з міських камінних площ, очистив […]...
22. “Темна хмара, а веселка ясна…” Темна хмара, а веселка ясна. Що ти робиш, дівчино нещасна? Ореш тугу, сієш на ній смуток. Схаменися, який з того […]...
23. “Жахливий жах – жіноча самота…” Жахливий жах – жіноча самота! Коли надходить осінь золота І, гнаний вітром, жовтий лист вирує, Де часу коні, помарніла збруя? […]...
24. ПРО ЗЕМЛЮ Не полюбивши землю цю і хату, Не дайбо на землі цій доживати! Це – тратить час останній без пуття І […]...
25. Я РОДОМ ІЗ ЛЮДСТВА Люблю вас, люди, мислячі істоти, за клопоти великі і малі, за те, що ви скоряєте висоти, серцями прикипівши до землі. […]...
26. ЩО ХОТІВ СКАЗАТИ ДІД? Дід яблуню садив. А я забіг на хвильку попрощатись. – Бувай, козаче. Набирайся розуму. Побачимось, либонь, не скоро. То я […]...
27. “Ой біда мені, біда…” Ой біда мені, біда З чорними бровами; Ой куда мені, куда Діватися з вами! Часто, часто в горі я Долю […]...
28. “Під рябими кущами вухатими…” Під рябими кущами вухатими, Де стерня босі ноги коле, – Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле. 1964...
29. ДОЩ А на воді в чиїйсь руці Гадюки пнуться… Сон. До дна. Війнув, дихнув, сипнув пшона – І заскакали горобці!.. – […]...
30. ОДНИХ ВИУЧУЮТЬ ПИСАРИТЬ Одних виучують писарить, А другі пнуться аж в попи; А я лиш співанки на швару Хотів посіяти, да й те […]...
31. ТОСТ ЗА КОМФОРТ, виголошений діловим чоловіком Нехай собі хтось там командує: “Лівою!” Виголошую тост за плавну лінію. Щасливого плавання лінії правильній! Нам краще не догнути, ніж […]...
32. КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ Задоволений життям, я щойно сміявся, радів, як дитина. Та пронизав мене смертельний холод. Саме тепер, коли я хмелем повітря впиваюсь, […]...
33. ВЗАЄМОДІЯ Як можна самотньому почуватись у світі, Коли довкруг тебе дерева і цвіти і діти, Коли все росте і цвіте й […]...
34. ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...
35. “Із кожним роком дальшаєш мені…” Із кожним роком дальшаєш мені – так зірка в чорну безвість часу пада… Ти – мов любистку золота досада, яку […]...
36. “Я часто думаю про зорі” Я часто думаю про зорі, Та про людей частіше думаю. Дивлюся часто я угору, Але частіш літаю думою – Не […]...
37. ГАГАРІН ЮРІЙ ЗНЯВСЯ В НЕБЕСА Ікар, зліпивши воском крила, – вгору Хотів злетіть, до Сонця! Але віск – Розтав, і син Землі упав у море… […]...
38. 16. ХОДЯЙ НА КРИЛУ ВІТРЕНЮ Ступаєм вітру крилом, перехиляєшся через край світу, – і пнуться до Тебе гори, з-під них прориваються води, із них тягнуть […]...
39. ГОЛОС У ЗАПИСУ “Вогнем і льодом випробуою вас – Вогнем і льодом спитую цю землю, Такий народ зіпсутий не приємлю…” І степ горить, […]...
40. ЖАЛОБА ПАСТУХА На ту знакомую гору Сто раз я в день прихожу; Стою, склоняся на посох, И в дол с вершины гляжу. […]...