Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДЕРМАНЬ

І княжна слава, і монаший скит,
І наспів душ – врочиста літургія…
Все за лісами літ, і твердо спить,
І навіть вітер з дебрів тих не віє.

Руді горби, ліщинові гаї, –
Бідове, як волынская губерния,
Тут не шляхи – але суцільні тернії,
Що в них лящить (їх красять) солов’ї.

Але – непам’ять. В сутемені душ
Блукають лиховісні лицедії.
Це все прозріє?.. Сутінками віє
Могильна вільгість із дерманських пущ.

Та геть те все!.. Виходиш на вали –
Надооокруж пливе зелена лава.
Як суглинки руді вкривають трави –
Так визріє, віриться, колись…

І ще у дзвони вдарить наша слава!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


ДЕРМАНЬ - БАБІЙ СТЕПАН