ПРО ЗЕМЛЮ
Не полюбивши землю цю і хату,
Не дайбо на землі цій доживати!
Це – тратить час останній без пуття
І проклинать пусте своє життя.
Коли ж цю землю люблять
і кохають,
Мов жінку, – по землі оцій літають
І пророкують цій землі: цвісти!
Коли ж на цій землі ще є і ти, –
На цій землі не тільки, що літають, –
На цій землі гніздо собі звивають
І так по-солов’їному співають,
Так в небеса виспівують її,
Що к літу умовкають солов’ї –
Вчать солов’ят, як ми, любить вітчизну.
Запам’ятай, мов коване залізом,
Це правило – на ньому світ стоїть.
О, так обмилувавши землю рідну,
За неї встанеш твердо і побідно,
Мечем окреслиш меж її краї
І гордо скажеш: землі ці – мої!
…Не полюбивши землю цю і хату,
Не дайбо на землі цій доживати!
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- “На землю місяць…” На землю місяць Блідаву млу Ллє навдалу… Картинописець! Осик верхи Срібляться в кризі, Неначе в ризі, Горять сніги! На землю […]...
- “Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто…” Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу […]...
- “Створив ти землю, оболоки…” Створив ти землю, оболоки й людину дотиком і дихом, чинив добро і діяв лихо, ти повнив дні й вершив ти […]...
- “Летять на землю груші, як з рогаток…” Летять не землю груші, як з рогаток. Б’є в тамбурини осені горіх. Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг. […]...
- “Падають на землю метеори…” Падають на землю метеори – В збуджений передчуттями світ. Про чиє давно забуте горе Нам розкаже полум’яний слід? Де той […]...
- “На чорну землю перший сніг упав…” На чорну землю перший сніг упав. Замовкло все. Затихло. Заніміло. Немов на ватман вилите чорнило, Лежить в долині незамерзлий став....
- “Опала тінь на землю обігріту…” Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат. Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю […]...
- ЧИ ВІДДАДУТЬ СЕЛЯНАМ ЗЕМЛЮ? Борису Олійнику Віддадуть… Не землю-каламуть! Ну кому… кому вона потрібна? Рідна земле! Ти й мені нерідна, Як вітри чорнобильські подмуть. […]...
- “Пройшла гроза і землю освіжила…” Пройшла гроза і землю освіжила, Повеселіли і дерева, й квіти. А яблуню, що буря повалила, Уже не воскресити. Була – […]...
- МЕЧ ЗЕМЛЮ РУБНУВ, У КРОВІ ПОТОНУВ Над нами висів меч, нині спадає, І крушить він нас – аж лихо волає. Над Авеля кров’ю земля голосила, А […]...
- “Й чому сей залив в землю не западе…” Й чому сей залив в землю не западе… Як скорбна вдовиця за мужа труною, Піде за тобою гірка моя смута: […]...
- “Не с теми я, кто бросил землю…” Не с теми я, кто бросил землю На растерзание врагам. Их грубой лести я не внемлю, Им песен я своих […]...
- “Я так жадав ту землю цілувати…” Я так жадав ту землю цілувати, Яка снагою дощових струмків, Немовби купіль теплих шапликів, Колись голубила дитячі п’яти! Вона стелилася […]...
- “І сонях гнеться, і землю гне на осінь…” І сонях гнеться, і землю гне на осінь, І синій голос висне, мов крило, Що раптом над Просонням простяглось І […]...
- “Отак здалося: він ступив на землю…” Отак здалося: він ступив на землю Із постамента… Славу обтрусив, Переложив з чола на небо зорі І з тихою задумою […]...
- ХАТА Підмурками в землю Вростають хати: Ні об’їхать, ні обійти. З мансардами і фронтонами, Сараї – і ті з балконами. А […]...
- “Удощи цю прісну землю, удощи…” Удощи цю прісну землю, удощи, заручи мені ще долю, заручи… Мабуть, тут оленяча тропа, на ній камінь-світочолець міцно спав… І […]...
- “Ластівки літають над водою…” Ластівки літають над водою, і черемхи в’ється білий дим. Пожурися, дівчино, за мною, коли був я в світі молодим. Теплий […]...
- “Ластівки літають, бо літається…” Ластівки літають, бо літається, І Ганнуся любить, бо пора… Хвилею зеленою здіймається Навесні Батийова гора. Гнуться клени ніжними колінами, Чорну […]...
- “глиця з долоні повільно стирається потом…” глиця з долоні повільно стирається потом, крекче з корінням – як світ – іменами вперед. осінь приходить і тихо питається, […]...
- ВЕСЕЛІ БОКОВЕНЬКИ Серед степів, як їхати до неньки Та до Кіровограда повертать, Десятки літ Веселі Боковеньки І очі й думку людям веселять. […]...
- ПІЗНІ ВОГНИЩА Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, […]...
- ПЛУГ Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блисками! ударами!), за чорними хмарами мільйон […]...
- “Присмеркові сутінки опали…” Присмеркові сутінки опали, сону землю й душу оплели. Самоти згорьовані хорали геть мені дорогу замели. І куди не йду, куди […]...
- МАЙЖЕ КАЗКА Коли і де, і у якім столітті (Чи на землі, чи, мо’ й не на землі) Те грішне “я” жило […]...
- ГРИВКО І СИВКО Оден господар мав два сторожі при хаті, А то такі, що пошукати! Лиш що Гривко лінивий трохи був І в […]...
- КОНЧИНА КІМЕРІЙЦІВ (За мітом) Ржуть тарпани у нестямі шаленій, Чуючи ніздрями битву близьку: З бурого сходу, як дикі олені, Скити в нестримному […]...
- АНТ І ОРЕЛ Коли кремезний ант поставив зруба, Щоб мати добру хату для дітей, Старий орел з-під хмар спустивсь на дуба Натомлений носій […]...
- КОРІННЯ СЕРЦЯ Коли остання мить проб’є, коли в зіниці вічна ніч нахлине, – ви серце зболено моє посійте в землю під кущем […]...
- КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ Задоволений життям, я щойно сміявся, радів, як дитина. Та пронизав мене смертельний холод. Саме тепер, коли я хмелем повітря впиваюсь, […]...
- “І місячну сонату уже створив Бетховен…” І місячну сонату уже створив Бетховен. І тінь місяцехода вже зорям не чужа. А місяць все такий же: і молодик, […]...
- ЧЕКАННЯ Десь він згубивсь у степах, у вселенській завії. Так от… пішов. І по ньому – лиш вітер і сніг. …Жінка […]...
- ПОХОРОН ОФЕЛІЇ Вулиця довга, немов життя моє. Ридання оркестру і рип чобіт. Попереду цвинтар хрести заламує, Обабіч городи, паркани, дріт. Зима, і […]...
- “Понад пожовклим очеретом…” Понад пожовклим очеретом, Високо в хмарі, верх землі, В далекий край повільним летом Летять журливі журавлі. Летять довгенькими ключами Понад […]...
- БЛАЖЕНСТВО ГОНІННЯ “у саду блаженств де вісімм квітів один тільки для мене блаженство гоніння” Ігор Калинець – “Короноване Опудало” блукаю по карому […]...
- “Так мало нам потрібно й так багато…” Так мало нам потрібно й так багато від неба, від землі і від людей. Росте каміння гостро і шипчато на […]...
- ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...
- ДИДАКТИЧНИЙ ЕТЮД I Коли в тобі зрубали щось високе і горде, і воно впало на душу, мов колода, і не анабш, куди її […]...
- У ПОЛІ, ГЕЙ, У ПОЛІ! У полі, гей, у полі Літають три соколи, А я собі думаю, Чому я крил не маю? Коби ж то […]...
- СЛІПИЙ ДОЩ СОРОК ПЕРШОГО РОКУ Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними […]...