Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“глиця з долоні повільно стирається потом…”

глиця з долоні повільно стирається потом,

крекче з корінням – як світ – іменами вперед.

осінь приходить і тихо питається, хто ти?

з горла осоту ображено сочиться мед.

майже загубиш цю землю в гірких зелепугах –

десь поміж них закотилась, почезла в траві…

жовті окрушини: стеляться оси над лугом,

тонко і довго літають, неначе живі

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“глиця з долоні повільно стирається потом…” - АНДРУСЯК ІВАН