ПІД МАДЖЕНТОВ
Гей, у полі, у полі,
Там літають соколи.
Летя, літають, сумненько гукають,
Аж мене серце болить.
Ой серденько, серденько,
Чого ж тобі тяженько?
Канони грають, кулі заспівають –
Най ти буде радненько.
Буде, буде радненько:
Буде рано-ранесенько
Сонце сходити – перестанеш жити…
Гуляй, гуляй, серденько!
Ой сонечко сходило,
Туманами си вкрило –
Канони грали, кровйов розливали,
Аби си не давило.
Подиви ж ти си, мати,
Та на наші кабати:
Вся кабатина – то кров, то калина, –
Ци-с мня годна пізнати?
“Ой пізнаю, пізнаю:
Лиш одного тя маю –
Одного сина – красний, як калина.
Та як калина в гаю”.
Ой бо в гаю калина
Не для него зацвіла:
Гей, цвіла, цвіла високо могила –
Твому сину дружина.
Ой дружина ж то, ненько!..
Завтра рано-раненько
В шовковій траві, зеленій мураві
Поклонюси низенько.
Поклонюси до свого
Гетьмана молодого:
“Гетьмане-пане, звінчай же ти мене,
Козака молодого”.
“Буду тебе вінчати
Там, де дзвоня гармати,
Ой буду, сину…” – “Гину, пане, гину!”
Гей, не плач, моя мати!
(2 votes, average: 3,50 out of 5)