Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОВІЛЬНО ЙДУ

Повільно йду, розмірено крокую,
Несу своє життя, мов бесаги жебрак,
А серце все щемить, а думка все бунтує,
Що все воно не так, що все воно не так.

Не так, не так життя колись ввижалось,
Як крила юности ширяли в вишині,
Земля тоді покірно в ноги слалась
І сонце приязно всміхалося мені.

Буяли мрії в голові вітрами,
Шуміли соснами зеленими думки,
Цвіло кохання пишними цвітками,
Плела уява лаврові вінки.

На прю зі злом душа до бою рвалась,
Манила в світ пригод нових краса,
Усе ясним і досяжним здавалось,
Спливала в серце радість як роса.

Розвіялось усе пожовклим листом,
У вирій відлетіли зграї мрій,
Осталась сіра дійсність падолиста
В серці зневіри загніздився змій.

Повільно йду, розмірено крокую,
Несу своє життя, мов бесаги жебрак,
А серце все щемить, а думка все бунтує,
Що все воно не так, що все пішло не так.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ПОВІЛЬНО ЙДУ - ГУРКО СТЕФАНІЯ