Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ГРИВКО І СИВКО

Оден господар мав два сторожі при хаті,
А то такі, що пошукати!
Лиш що Гривко лінивий трохи був
І в літні дні, як від Сивка я чув,
Любив гарненько попіспати.

Але прийшла зима. Мороз кресав.
Сивко й Гривко в клубки ся звили…
Гривко ж у плач: “О Сивку, брате милий,
Коби вже господь бог то літечко вже дав,
Тогді в сей час будую собі хату!”

Дав бог і літечка діждати.
Гривок, який задовгий був,
Протягся в холодку (за хату вже й забув);
Але Сивко го будить: “Брате!
Вставай, мем хату будувати!”

“Чи ти осліп єси до ката,
Чи що тобі? – гавкнув Гривко,
Аж перепудився Сірко. –
Не видиш, де мій ніс, де мої лаби?
А ще й мій довгий хвіст? Хіба б
Я одурів, таку велику хату
Загадувати будувати!”

“Таке ж ти сам казав”. – “Але коли?
Ще узимі! Тепер же дав бог літо,
А літо на тото, щоб спати та ся гріти,
Лиши мене! я хочу спати”.

Беріть собі на розум, діти:
Таких Гривків багато є на світі!

7.VІІІ.1887

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)


ГРИВКО І СИВКО - ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ