Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПРО СВОЇХ І ЧУЖИХ

Бродить відьма, просить випити –
Крові з космосу поссать.
Як брова над оком вибитим,
Косо місяць зависа.
Мов поділ, на шмаття порваний,
Хмаровиння
ніч пряде.
Поле, чортом переоране,
Рветься стогоном з грудей.
Залягла дорога пройдена,
Як гадюка у кутку.

В ніч таку, мій брате,
продано
Україну –
в ніч таку!
Та
не хили, мій брате, голову,
Рани з розпачу не гладь.
Ми засієм!
Хоч по голому.
Будем кров’ю поливать
Чорною та ненаситною –
Цівками з ворожих ран…
Встане небо, льоном виткане,
Скресне сонце в нашу рань.
Буде так, як разом вирішим, –
Ми ж то вої і мужі!
В сто сердець собі повір лише,
В сто сердець не вір чужим.

І коли зведем з погордою
Меч правдивий на межі, –
Пам’ятай: свої – запродують.
То купують лиш чужі!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ПРО СВОЇХ І ЧУЖИХ - ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО