Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Спинилось літо на порозі…”

Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.

Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, –
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?

Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?

1911-1918

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)


“Спинилось літо на порозі…” - РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ