Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КОРІННЯ СЕРЦЯ

Коли остання мить проб’є,
коли в зіниці вічна ніч нахлине, –
ви серце зболено моє
посійте в землю
під кущем калини.

Хай серце б’ється і росте,
в землі нутрує жилами коріння.
Хай тішать серце
рідний степ,
зелена стежка,
річки мерехтіння.

Коли ж від туги за дощем
згорить калина, збита суховієм, –
нехай калиновим кущем
заплаче серце
і зазеленіє.

Омиють грози громові
гілля калини і тужаві грона.
Дозріють ягоди нові –
і в них заграє
кров моя червона.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


КОРІННЯ СЕРЦЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО