Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Удощи цю прісну землю, удощи…”

Удощи цю прісну землю, удощи,
заручи мені ще долю, заручи…
Мабуть, тут оленяча тропа,
на ній камінь-світочолець міцно спав…
І спіткнулась ти, розхлюпавши вино, –
удощило тільки грудочку воно.
Й зав’язалась, розточилася лоза,
підпалила личко злякана сльоза.
Ой ти, лишенько, до чого воно все,
і куди рука горнятонько несе?
Чи ж не краще вигнуть перснем свою путь, –
видно, там лиш вихорці одні ростуть, –
і тут грядку-чорнолатку обійти?
Так до мене звідусюди ідеш ти…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Удощи цю прісну землю, удощи…” - МОВЧАН ПАВЛО