ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ
Помруть чи ні римовані рядки –
Істотно,
Та не цим піклуюсь нині:
Чим стану я, коли мої кістки
Камінням зробляться в могильній глині?
Невже нічим?..
Адже ж я жив, я був
Не каменем в ярку, не мінералом.
Чи марно я пекельний гарт здобув,
Йдучи між лезом і зміїним жалом?
Заради чого стільки сліз і мук,
Терзань і зрад, що випалили душу?
Заради рими, від якої звук
Утвердити в людському серці мушу?
Хіба ж у пісні добрій чи лихій
Є сенс, коли ти сам –
Лише химера;
Коли життя – це тільки гра стихій,
А не розумно витворена сфера?
Відстороніться ті, хто кулаком
Мені втовкмачував гірку облуду.
Кінець мій
Не під глиняним горбком –
Я знаю, що кінця ніде не буде.
А вас-бо жаль, старі товариші,
Що натрудили мозок і долоні:
Кінця нема –
Є тільки сон душі.
Спочинок у божественному лоні.
І скільки тисяч літ –
Не в тому суть:
Для вічності це тільки мить єдина.
Відтак захмарні крила понесуть
Туди, де має вирости людина.
Це знову будеш ти –
Не інший, ні.
Спочатку звідаєш і щастя, й скруху.
А те, що пам’ять втратить уві сні –
Лиш дріб’язок земний,
Не досвід духу.
Світ – не годинник.
Еталон новий
В почесному кутку для нього вішай.
Як може Всесвіт бути неживий?
Невже він
Од комп’ютера простіший?
Збагни хоч це – у баченні яснім
Це теж прийняти можна за основу:
Ти є лиш Інформація у нім…
Або Число…
Або одвічне Слово.
Бог чи Ідея –
Думка не нова.
Навчись нарешті міркувати строго.
О назви, назви…
Ви – лише слова,
Та як міняєте людську дорогу!
1.ХІ.1986
(1 votes, average: 5,00 out of 5)