Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не треба дивуватися відразу…”

Не треба дивуватися відразу,
Уздрівши в сині лісове гілля:
– Нащо дано деревам різні назви,
Якщо вони однакові здаля?
Та коли й справді ліс тебе огорне
і ти побачиш кожне деревце, –
збагнеш його породу неповторну
І своєрідне рисами лице.
І вже тоді ти зрозуміеш тільки
берізок світлих кольори ясні,
і мужність дуба, і привітність вільхи,
й струнку відвертість мідної сосни, –
всю дивовижну розмаїтість творень…
О скільки в ній природної краси!
і кожна віть, і навіть кожний корінь
Немов співа на різні голоси
В однім зеленім і прекраснім хорі,
якого не почуєш більш ніде…
Співає ліс у щасті…
а у горі
одним суворим голосом гуде!
Коли ж у лісі не помітиш ти,
які прекрасні різні ці дерева,
то ти не вартий значить, красоти.
Ти є сліпець.
І в ліс прийшов даремно.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Не треба дивуватися відразу…” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ