ТЕЛЕГРАМА
Не спиться.
У розбурханому мозку
зійшлись у фокус
і саднять
всі прикрощі важкого дня.
Не спиться.
Хтось на вулиці зронив
тривожне слово:
“Телеграма!”
І засвітилося
вікно навпроти:
на темному розп’ятті рами
заклякла постать.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- ТЕЛЕГРАМА ВІД МАМИ На іменини, пам’ятного дня, коли вляглась нарешті метушня, – прилинула до мене телеграма, а в ній одне-одненьке слово: мама. Сиділа […]...
- ТЕЛЕГРАМА ІЗ СІЛЬРАДИ Я чекав картопельки пудів два… І сестра двоюрідна у листі писала: “Почекай же, братику, до Різдва, Привезу картопельки, ковбаси і […]...
- БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
- АРХИП ТЕСЛЕНКО В ХАРКІВЦЯХ Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, сухар […]...
- МИР Світає. Спить дружина. Спить дочка… Мені ж не спиться. У вікно прочинене дмухнув червневий чистий вітерець і ледь торкнув листок […]...
- З ЦИКЛУ “БЕЗСОННІ НОЧІ” 1 Лежу вночі – зерниною в ріллі, І в чорній тиші думи проростають, Корінням в серце боляче вростають І радощі, […]...
- “Ой любов, солодка муко…” Ой любов, солодка муко, Молоде вино! Більш не зможу я постукать У твоє вікно. Не розквітне сніг узимку – Маками […]...
- ЧУДО Та звідки ж воно, оце слово, ніколи, здається, не чуте? Ну просто не слово, а чудо – та звідки ж […]...
- “На вулиці – облич рухливі зорі…” На вулиці – облич рухливі зорі. Здаля однакові. А зблизька… Ось радісне обличчя. Ось печальне. Ось зосереджене. А ось – […]...
- “Пригас вогонь важкого бою…” Пригас вогонь важкого бою – І я крізь подув крижаний Іду незнаною тропою Під сірим небом чужини. Навколо хмуряться простори, […]...
- “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
- КОВАЛЬ ЛЮДОТА Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово […]...
- “Якби я знав, де ти живеш…” Якби я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж І входиш в мрію […]...
- МІСТО В ТУМАНІ Що вулиці… На вулицях – що?.. В лампах денного світла сліпну, немов сова. Дядьком із коромислом залізним пройшов, погойдуючи вогнями-відрами, […]...
- СМІХ На вулиці – я чую крізь вікно – сміється жінка штучним сміхом. Мабуть їй сумно, але жінка хоче, щоб їй […]...
- МОЄ ВІКНО Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють […]...
- МОТИВ АЛЕШКОВА Я сльозу зронив би під сурдинку, Та на людях грішно сумувати. Йшли до комунізму, йдем до ринку, Але чим поету […]...
- ШІСТНАДЦЯТЬ РЯДКІВ ПРО ДОЩ Таких крейдяних хмар не бачив я давно: вони громадно йшли на сплющене вікно. Чи втрима рами криж, в якому скалки […]...
- БАГАЧ Хтось судиться за спадщину, хтось б’ється за межу, Хтось батьківську все не розділить хату… Чи я відстав – за часом […]...
- ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
- БЛАГАННЯ Лечу кудись орбітою земною. Люблю й ненавиджу усе земне… Не я пишу, а Слово пише мною – Воно вже вкрай […]...
- 21. Ти стоїш у повітрі Ти стоїш у повітрі собором сонця над нашим пустищем. Чи то дзвони воскреслі, чи тривожне крякання грака у серці? Подай […]...
- СТЕЖКИ Я думаю про стежку. Не про ту, що – навпростець. Не про ту – сміливу, найкоротшу, що пролягла наперекір табличкам: […]...
- “Осанна світлові! Проте…” Осанна світлові! Проте Люблю у вечори імлисті Не просто світло, а оте, Котре пробилося крізь листя. Розсунувши сувої хмар, Воно […]...
- Я СЛОВО ШУКАЮ Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. Це слово з […]...
- СКОВОРОДИНСЬКИЙ МОТИВ Хай скажуть: – Плин фантасмагорій! – Та навесні серед дібров Благословив мене Григорій На труд, на подвиг, на любов. Хоч […]...
- ЛІСОВА ФАНТАЗІЯ Коли не спиться, блудний сину, опівночі в хатині лісовій, коли у лісі та один-єдиний, – тоді стаєш ти справді сам […]...
- ФІОЛЕТОВЕ ЧОРНИЛО Я фіолетовим чорнилом найперше слово написав. А слово те таке просте, найперше слово між словами: мама. Я перше слово написав […]...
- “Теплого літа чарівність…” Теплого літа чарівність, Сад за вікном спочиває, В шибу – стукає північ, Скрип – хтось вікно відчиняє. На смуглій руці […]...
- ГРОШІ ТРЕБА БЕРЕГТИ Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу? – Я уміло, – каже той, – грошенята трачу. Научився відкладать гроші […]...
- “Все рідше приходять листи…” Все рідше приходять листи, Поменшало друзів з літами. Не стало ні батька, ні мами, – Ще ближча тепер мені ти. […]...
- ПРИ СВІТЛІ МІСЯЦЯ Повернутись електричкою Пізно увечері, Привезти із собою Татарського зілля, Очеретових котиків Чи соснових шишок. Покласти усе на балконі, Вимкнути світло […]...
- НАЙВИЩА СИЛА + – Одягайсь на розстріл! – крикнув хтось І постукав у двері. Я прокинувся. Вітер розчинив вікно. Зеленіло й Добрішало […]...
- ШЛЯХ ДО СЕБЕ Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я […]...
- БАГРЯНА ПІРАМІДА (Сонет) Від неї кров – сторіками сторік,- Земля наскрізь гарячкою просякла. Вона встає, багряна, хмаросягла, Уся – німий в пустиню […]...
- “нині тебе ще приймає земля…” нині тебе ще приймає земля на подушках нині піт ще не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
- Нині тебе ще приймає земля нині тебе ще приймає земля нині ще піт на подушках не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
- ДЖЕРЕЛО Час не жде. Спадковані пожитки. Опустіли клуні і двори. Вік такий. Живеться нині швидко. Не потрібні людям хутори. На прощання […]...
- “Не вимовлю ні слова. Помовчу…” Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, […]...
- “Хилиться сумно і гнівно…” Хилиться сумно і гнівно Сонячний день в далині. Там молода Бондарівна Мертва лежить у труні. Сходяться хмари чубаті, Стогне юрба […]...