Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДЖЕРЕЛО

Час не жде. Спадковані пожитки.
Опустіли клуні і двори.
Вік такий. Живеться нині швидко.
Не потрібні людям хутори.

На прощання глянути годиться
у криничну воду крижану…
Нахилився дядько до криниці
і зронив сльозу у глибину.

Ще хоч раз напитись –
і в дорогу!..
Сумовито хлюпала пітьма.
Ой, моя криниченько-небого,
як же ти тут житимеш сама?

Об цеберко зуби цокотіли.
Припадав журавлик на крило.
А криниця журно шепотіла:
бережімо чисте джерело!

Падав сизий порох на суниці,
гуркотіли в полі трактори.
Прощавай, покинута кринице!
Не потрібні людям хутори.

Гримотів намет небес дірявий,
а село купалось у грозі.
І стояв засмучений журавлик
на кленовій змученій нозі.


ДЖЕРЕЛО - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО