Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ

Ой, стоїть захмарена гора
та й над Чорноморем.
Чую голос хвилечки Дніпра…
Дніпре,
поговорим!
Ось лежу я посеред гори,
де каміння голе.
Наді мною мчать сухі вітри
у подільське поле.
Наді мною мчать сухі вітри
у подільське поле.
Наді мною тужить кипарис –
побратим зелений…
Ти в дорозі, Дніпре, не барись,
поспішай до мене.
Ти на вітрі волі не мовчи,
гримай у кремінні!
Десь тополі дзвонять, мов мечі,
в небі України.
Десь туманом білим по степу
гречка розлилася.
Крізь коріння, крізь траву сліпу
бачу я Тараса.
Він з небесних синіх роздоріж
дивиться суворо.
Батьку Дніпре, ти біжи скоріш
та й до Чорноморя.
Хай у прах розвіється жура
там, де смерть зборов я.
Поговорить канівська гора
з кримською горою.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО