Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Блідаве сонце низько над землею…”



Блідаве сонце низько над землею.
Низькі, безлисті, мертві дерева.
Чи назову країною своєю
Цю чахлу далеч? Радісні слова
Не зринуть з уст. Напоєна журбою,
Лишайна тундра обтинає шлях.
Нема рятунку. Висить наді мною
Могутній розпач – як смертельний птах.

Та я вчуваю крізь рахітні гущі,
Понад безкрай у пагонах дерев, –
Рогатий олень, вибрівши із пущі,
Вергає півдневі полярний рев.

На півночі, 20 грудня 1962 р.



“Блідаве сонце низько над землею…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)