“Блідаве сонце низько над землею…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)

Блідаве сонце низько над землею.
Низькі, безлисті, мертві дерева.
Чи назову країною своєю
Цю чахлу далеч? Радісні слова
Не зринуть з уст. Напоєна журбою,
Лишайна тундра обтинає шлях.
Нема рятунку. Висить наді мною
Могутній розпач – як смертельний птах.

Та я вчуваю крізь рахітні гущі,
Понад безкрай у пагонах дерев, –
Рогатий олень, вибрівши із пущі,
Вергає півдневі полярний рев.

На півночі, 20 грудня 1962 р.

“Блідаве сонце низько над землею…”