Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“За Атабаскою намети білі…”

За Атабаскою наметі білі –
Мов каравели стали до стерна.
Жаркішим жаром після заметілі
Горить-горить рясна горобина.

І я вітаю дерево щедроти,
До грон відради я клоню чоло…
Немов, попливши з вічної турботи,
Моє буття кончини досягло.

На голих пагонах – багряні рани,
А з них рожева накрапає кров.
І по снігу парує слід рахманний,
Неначе смерти сива корогов.

За Атабаскою – намети білі,
Холоднозора далеч голуба…
Жаркішим жаром після заметілі
Горить-горить горобина-журба.

1972

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“За Атабаскою намети білі…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
«