Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ОЛЕНЬ



Чую, чую – крізь дим і дзелень,
крізь гудіння землі невпинне, –
мов блакитний рогаль-олень
у вітрах понад нами гине.

Здрастуй, здрастуй, моя маро, –
знов од радості я холону:
з копитів твоїх у Дніпро
ще стікає вода Юкону.

Одкидаючи бистру тінь,
навіваючи дим тривоги,
струнко ти несеш в далечінь
свої чорні високі роги.

Скинь на землю дзвінкий свій ріг –
там, де стелеться мла прозора,
я гукнув би у шир доріг
диким голосом тореадора.

Я гукнув би у млу доріг,
щоб луна розтеклася всюди,
щоб, здригнувшись, твій дикий біг
у дощах помітили люди!

ТРАВИ. Харків, видання ВАПЛІТЕ, 1926.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ОЛЕНЬ - МИСИК ВАСИЛЬ