Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БРАТАННЯ З ПОЛЕМ

Мій шлях не знав ніяких викрутасів,
мені негоди віку не страшні.
Я кров’ю молодою побратався
із полем у подільській стороні.

Колише на пшеничнім узбережжі
мене стежина пам’яті жива.
…Колись порізав я необережно
серпом гарячим руку на жнива.

Кружляло жовте поле, мов арена,
і кров моя кропила колоски.
Журилися волошки біля мене,
примруживши від болю пелюстки.

Від болю плакав жайвір наді мною
у прірві голубої висоти.
Із пагорба юрбою шелесткою
до мене бігли соняхи-брати.

Туманились криничка-жалібничка
і рану промивала, як могла.
У глиб землі сумна її водичка
моєю кров’ю щедрою текла.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

БРАТАННЯ З ПОЛЕМ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО