Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ

Соняху, світи мені до скону,
злотом вишивай мою брову!
У твоєму царстві шелесткому –
чую:
мчать козацькі коні,
лучник напинає тятиву.
Соняху, незвідана плането
в міріадах зір-соняшничат!
Над світами полум’я несеш ти.
Мчать комети, мчать важкі ракети,
та ніяк до тебе не домчать.
Не просплю тебе, устану вранці
і промию очі у росі –
хай печуть мене жовтогарячі,
вогняні твої протуберанці,
хай купають у своїй грозі!
Соняху, світи мені в дорозі,
грій мене у далечі тривожній…
Крізь простори синьополі,
крізь думки мої і болі,
крізь віки задимлені –
соняху, світи мені!
Соняху, світи над світом рясно.
А коли в зіницях сонце згасне –
і тоді в пітьмі світи безстрашно…
З вічної своєї висоти –
соняху, світи!


РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО