Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Як притишене часом зітхання…”

“Я прийшов до Вавілона, але так і
не зміг розшукати тебе. Мені стало
так сумно…” – це рядки з листа, що
його чотири тисячі років тому хтось
написав коханій.

Як притишене часом зітхання,
Як тривожний вітрець серед піль,-
Через тисячі років мовчання
Налітає прадавній біль.

Мчать у безвість віків ешелони,
Та хвилюють подібні слова,
Бо, напевно, свої Вавілони
Має кожна людина жива.

І, немов незагоєна рана,
Щось по серцеві зашкребе:
“Мені стало так сумно, кохана, –
Не знайшов, не зустрів я тебе…”


“Як притишене часом зітхання…” - КАРПЕНКО МИКОЛА
 »