Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ПРАПРЕДКИ

Як метеор, що синяву розбурив
І впалим жаром осліпив гаї,
Спочили древні прадіди мої,
Відважні в ловах на буїстих турів.

Сини степів, нащадки бджолокурів,
Вони життя і подвиги свої
Несли, як жертву, родовій сім’ї,
І брів окрилених ніхто не хмурив.

Чого ж мені, хто не античний міт,
А правду розкриває мимоходом,
Вести в тенета мислей неоліт?

Юначе, гордий красним родословом,
Віків прадавніх розганяй туман
І слався кров’ю уличів-полян!

1943


ПРАПРЕДКИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)