Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





МАТЕРІ

Болять мене, мамо,
Ноги твої.
Болять мене, мамо,
Руки твої.

Печуть мене очі –
Ласкаві, сині –
І засніжені скроні твої
Голубині.

Ноги твої –
Стоптали морги,
Сльозами куплені.
Руки твої –
Сповивали мене
Після купелі.

Очі твої –
Нахилялись до мене,
Небо блакитне
Наближали до мене.

Очі мене
Провели від порогу
І синьоцвітом
Встелили дорогу.

А сиве волосся,
А сиве волосся
Я погладив тоді –
І більше не довелося.
Я сьогодні, мамо,
Вернувся з дороги до хати.
Де ж мені, мамо,
Слідів твоїх пошукати?

Де тепло твоїх рук –
Чи спливло за роками?
Де волошки твої –
Твої очі, мамо?

Твоя втома
навічно у чорній землі,
Невсипучість –
навічно у чорній землі.
Твоя ніжність –
навічно у чорній землі,
І недоля –
навічно у чорній землі.

А земля моя рідна
Носить мене на собі,
Сипле з рук своїх дні –
Молоді, молоді.

Дивиться в душу
квітами синіми.
Скроні лоскоче
колосочками,
колосинами…

Та коли по землі тій
Падлюка іде –

Під ногами у нього
Земля гуде.

І ридають дерева,
І в’януть квіти,
І зелене стебло
Починає сивіти.
Як болять тоді, мамо,
Ноги твої!
Як болять тоді, мамо,
Руки твої!

Як печуть мене очі –
Глибокі, сині –
І засніжені скроні твої
Голубині.

1963

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

МАТЕРІ - ЛУБКІВСЬКИЙ РОМАН