Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







МАНДАРИНИ

Ще війна в Європі дотлівала.
Сліз було багато. Хліба мало.

І купила мати десь на ринку
зморщену, маленьку мандаринку.

Дольки, що світились місяцями,
розділила порівну між нами
і сказала: “Їжте. Я не хочу…”
І поволі опустила очі,
непомітно, зморено зітхнула,
сліз клубок давлючий проковтнула.

Ми за мить по місяцеві з’їли.
…Гостро пахне болем запізнілим
зморщена, маленька мандаринка,
мов зів’яла доля материнська.

З міста я привіз дари дешеві –
повні соків сонечка рожеві
Гіркою жаріють мандарини
і печуть, печуть мене провинно.

І дивлюсь я у вологі очі:
“Їжте, їжте, мамо…
Я не хочу…”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)


МАНДАРИНИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО