МАТЕРІ
Росло нас п’ятірко, прудкі і здорові.
Казали сусіди: – Щаслива, Маріє…
І щирість людська у привітному слові
Не раз тобі серце, бувало, зігріє.
Ти ж знала і радість, і працю до поту –
І в полі щоднини, й нашиєш сорочок…
Хто зміря твою материнську роботу,
Турботу чаїну за сина, за дочок!
В дитячий садок у любистку та м’яті
Повз липи старі бережечком доріжка.
Заходиш по доньку… Малому дитяті
Помиєш в струмочку прозорому ніжки,
Одягнеш дбайливо, нап’єшся з криниці
І рушиш поволі, бо путь недалека.
І сонце всміхнеться, до ніг трудівниці
Сипнувши червінці з рожевого глека.
Сім’я зустріча, молода, галаслива,
Незчуєшся, як і обступлять довкола.
І в кожного діло настільки важливе,
Що вислухать ти не відмовиш ніколи.
А зборе їх сон – припадеш в узголов’ї
Придивишся пильно до кожної риски.
От виростуть діти у добрім здоров’ї
І в люди полинуть з твоєї колиски…
Куди ж їх покличуть незнані стежини –
Полюбиться поле чи мудра наука?..
Отак переміряєш – і ранок прилине,
У шибку вікна обережно постука.
О рідна моя – і близька, і далека!
Бої загриміли – скривавились роси.
Звалився на землю підбитий лелека,
Упало на брук дитинча русокосе.
Кружляли у небі чужі бомбовози,
Зростав, наближаючись, гул канонади,
І горе вповзало по битій дорозі
В столочене жито твоєї бригади.
І зранку до ночі крізь пелену пилу,
Що висла над полем, як пляма кривава,
Котилося сонце сумним небосхилом
І билась в зіницях далека заграва.
Ніколи мені того дня не забути,
Як плакало в небі печальне світило,
Як в хату есесівці вдерлися люто
І славне життя тобі вкоротили…
Бої відлунали. Хай спомин не крає
Серця твоїм дітям, що стали на силі.
Барвінком зеленим вінок розквітає
На тихій твоїй, незабутній могилі.
Спокійно спи, мамо, – неситим забродам
Дісталось за муки людські по заслузі.
А ми живемо – з нашим рідним народом,
І є в нас Вітчизна, і є у нас друзі.
Хай доля доріг нам легких не простеле –
Зневіру підступну не пустим до хати,
А пісню заводим, сумну чи веселу, –
Отак, як в дитинстві ти вчила співати.
Працюєм, зростаєм – у згоді й любові
І кажем “спасибі” за добру науку,
Згадавши про матір на доброму слові –
Про всю твою радість і всю твою муку.
(3 votes, average: 2,00 out of 5)